Хоча можна прийти до думки, що в Росії порушено основоположним принцип комунікаційний вид лобізму (центр-периферія), через зміну призначення губернаторів структурних частин Російської Федерації.

Даний приклад дає зрозуміти скептиків популяризації процесу лобізму, як представництва груп інтересів. Але можна проаналізувати приклад „цивілізованого лобізму”, як називають європейські дослідники „небхідного зла”. На приклад німецького Бундестагу, так депутат вищого законодавчого органу Німеччини констатує: „В офіційному бундестагу перераховуються майже 1700 об’єднань груп інтересів, які всі намагаються бути почутими в світі політики” [ 2;с.89 ].

Так, спілка роботодавців, центральне відділення після німецьких ремісників або німецький союз профспілок мають представницькі установи. Деревопереробники зареєстрували себе, як спілку інтересів, а також спілка пожежних служб, об’єднаня судів.

Процес лобізму в німецькому законодавчому органі формулює даний процес як необхідний елемент політичного функціонування з характерними загальними, як демократичного суспільства рисами зокрема:

- лобізм впливає позитивним по формування громадянського суспільства. Відповідно до значущості рішення, яке схвалюється, формується або підтримка рішення, або виокремлюються усі його негативи через протидію в суспільстві.

- цивілізований лобізм створює можливості для забезпечення інтересів меншості, у цьому ракурсі лобіська діяльність виступає як специфічна форма прояву політичного плюралізму. Важлива характеристика цивілізованого лобізму є втілено в життя принцип свободи недержавних структур (асоціацій, громадських організацій, суспільних верств.

Ідеалом у формуванні позитивної лобіської діяльності громадських організацій. Так в 1952 р. була прийнята резолюція яка передбачала консультації громадських організацій з питань, які належать до їх компетенції. У 1954 р. визначають основні критерії за якими громадська організація отримує.

„Її мета повинна збігатися з прагненням Ради Європи, організація має бути репрезентативною в своїй сфері діяльності, та в своєму географічному районі, вона повинна бути структурованою міжнародною організацією, що має штаб-квартиру і генерального секретаря”. [ 1;с.105 ]

На даний час у політичних структурах на Європейському терені діє близько 350 громадських організацій, які мають консультативний характер, відповідно процес лобіювання узаконено створено організацію конгрес органів місцевого самоврядування і регіонального управління. Створено унікальну систему взаємодію суб’єктів і об’єктів прийняття рішень. Квадрилог – де разом із представниками урядів, парламентарями, та представниками місцевого самоврядування посідають представники неурядових організацій. Лобіська діяльність неурядових організацій поширена на парламентську діяльність, створено комітет парламентарів та комітет у зв’язках з громадськими організаціями. Достатньо унікальною є діяльність молодіжних організацій і фондів регіонального співробітництва (Європейський центр молоді, та Європейський молодіжний фонд) (фонд діалог Північ-Південь). Апогеєм формування позитивного грунту для діяльності неурядових організацій у відстоюванні своїх інтересів у політичних структурах Європейського союзу, варто взяти до уваги ст 25 Европейської конвенції де подано уявну структуру громадської організації, за якою громадські організації набувають рис суб’єктів міжнародного права.

1) загальні інформаційні збори активізація участі у найбільших програмах Ради Європи. 3) Групи за інтересами збільшують авторитетність громадських організацій в управлінні Секретаріату.

Пленарна конференція громадських органіхацій наділена статусом консультантів. Пленарна конференція громадських організацій, щороку визначає основні напрямки діяльності”. [11;с.12]

Так за ціє цитатою видно, що концепти громадянського суспільства, закріплені юридично, і цей досвід є особливо актуальним для України, де відбувається процес дискредитації самого процесу лобіювання, а громадські організації успішно клеймують грантоїдами і 5 колонами Заходу. Хоча не можна стверджували що українське сус-во не має паростків лобіювання ГО своїх інтересів. Так в Україні зареєстровано близько п’яти тисяч громадських організацій з яких 21% займаються проблемами інвалідів і ветеранів, 19% культурою і освітою, 14% займаються проблемами у галузі материнства, 11% економікою і культурою, 6% і 4% - відповідно які представляють ліквідаторів катастрофи на ЧАЕС, і охорони довкілля, і лишень 5% з них захищають і представляють інтереси молоді. Але при відсутності чітко зорієнтованого законодавства про лобіську діяльність, громадський сектор повинен бути зорієнтований на наступні шляхи впливу на органи влади:

- активніша участь громадських організацій у законодавчому процесі, консолідація законодавчих зусиль через об’єднання у асоціації громадських організацій.

- підготовка громадських слухань з питань якими займається орг-ії, але це не повинно відбуватися за зразком громадських слухань на підтримку політреформи. Формулювання висновків і експертних оцінок які по можливості були би альтернативою (при незадоволені результатами прийнятого р-ня), або доповненням рішення.

Дані ініціативи при відсутності юридичної норми про дозвіл законодавчої ініціативи з боку громадської організації, дають змогу понизити ініціативи „третього сектору”. Державні органи повинні акцентувати свою увагу на зміні законодавства, щодо громадських орг-ії зокрема.

- законодавче закріплене асигнувань громадських організацій. Пропорційне фінансування, в залежності від результатів їхньої роботи. Висновки по ефективності роботи громадських організацій повинні бути надані моніторинговими закордонними агенціями.

- лібералізація законодавства, щодо фінансової діяльності, як один із шляхів самофінансування громадського сектору.

Перш ніж розпочати аналіз ситуації з лобізмом у політичних структурах Європейського союзу потрібно звернути увагу на достатньо оригінальний факт в українському політикумі. Це запропоект який виноситься народним депутатом Гринівим І.О. „Про діяльність лобістів у Верховній Раді”. Після аналізу документу модна прийти до висновків, що:

- документ підготовлений у кращих традиціях нормотворчості у цьому питанні (зокрема американської).

- зроблено спробу легалізувати прагненні і діяльність усіх галузевих лобіських угруповань.

- законопроект дасть (звичайно при прийнятті) налагодити зворотній зв’язок між законодавчим органом і гру-ми інтересів

Хоч оцінки експертів, щодо шансів прийняти даний закон є мізерні через небажання законодавців визнати факт „тіньового лобізму”, це визнання дало би змогу контролювати усі „чонні потоки” неоподаткованих коштів, які проходять через Верховну Раду за словами самих парламентарів ми