Для цього МТСБ надає уповноваженим банкам:

копію статуту (надається одноразово), засвідчену печаткою МТСБ;

підтвердження органу, уповноваженого здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю, про потребу купівлі певної суми вільно конвертованої валюти. Контроль за достовірністю розрахунку зазначеної суми проводить орган, уповноважений здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю.

Купівля МТСБ вільно конвертованої валюти з метою, передбаченою у цьому підпункті, здійснюється лише протягом кварталу, наступного за тим, у якому надано підтвердження.

4. Постійні представництва страхових (перестрахових) брокерів-нерезидентів, лише через які надаються послуги з перестрахування в Україні страховими (перестраховими) брокерами-нерезидентами і здійснюються розрахунки, та страхові (перестрахові) брокери-резиденти (далі — страхові брокери) можуть купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України для здійснення розрахунків з перестраховиками-нерезидентами за договорами про перестрахування, укладеними за посередництвом страхових брокерів.

а) Для цього страхові брокери надають уповноваженим банкам:

копію свідоцтва про включення страхового брокера до державного реєстру страхових брокерів (надається одноразово), засвідчену печаткою страхового брокера;

копію ліцензії страховика, який передає ризики в перестрахування, засвідчену його печаткою (надається одноразово); копію ліцензії перестраховика-нерезидента або документа про його повноваження, засвідчену печаткою страхового брокера;

договір про надання страхових брокерських послуг (брокерську угоду), у якому визначається порядок здійснення розрахунків лише через відповідного страхового брокера;

договір комісії або договір доручення, укладений між перестрахувальником-резидентом та страховим брокером;

один з трьох таких пакетів документів: договір про перестрахування або свідоцтво про перестраховування (сертифікат, поліс), що посвідчує прийняття ризику в перестрахування із зазначенням інформації про відповідних перестраховиків та їх частки ризиків; договір про перестрахування або свідоцтво про перестрахування (сертифікат, поліс), а також примірник страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) і звіту перед нерезидентом (бордеро /bordereau/) або інший документ згідно з договором про перестраховування

5. Страховики-резиденти та страхові (перестрахові) брокери-резиденти при перерахуванні іноземної валюти за договорами про перестрахування з перестраховиками-нерезидентами та/або купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою її перерахування за такими договорами подають до вповноваженого банку засвідчену в нотаріальному порядку копію такого договору, погодженого органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (відбитком печатки цього органу).

6. На оригіналах документів, на підставі яких була куплена іноземна валюта, проставляється відмітка уповноваженого банку про обсяг придбаної валюти. Копії цих документів із зазначеною відміткою засвідчуються печаткою і підписом керівника (заступника керівника) суб’єкта господарської діяльності — покупця валюти або нотаріусом (крім довідки державної податкової адміністрації /інспекції/) та зберігаються в уповноваженому банку [10].

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ У ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

У юридичній літературі зазначається, що договір страхування виконує дві функції. По-перше, цей договір — юридичний факт, з яким норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення зобов'язань. Відповідне зобов'язання, оскільки воно виникає на основі договору, називається договірним, а даний договір є юридичним фактом, на підставі якого виникло договірне зобов'язальне правовідношення. По-друге, оскільки сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв'язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, то договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв'язок між його учасниками [3]. У такій якості він покликаний виконувати конкретні функції, властиві йому як самостійному договору. Самостійність договору страхування є тим показником, який дозволяє відмежовувати його від інших, зовнішньосхожих з ним договорів (договору поруки, доручення, зберігання, позики, перевезення). Таке відмежування особливо важливе для правильного розуміння суті страхування взагалі, і, крім того, воно дає можливість усувати виникнення практичних казусів [4, c. 131.].

Поняття договору страхування міститься в ст. 16 Закону України Про внесення змін до Закону України «Про страхування» (далі — Закон «Про страхування») [8], згідно з яким договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тотожне визначення договору страхування дає і ст. 979 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши дане визначення, можна зробити певні висновки. По-перше, договір страхування є оплатним договором, оскільки діям страхувальника відповідає обов'язок страховика вчинити зустрічну дію. По-друге, даний договір є двостороннім, оскільки у кожної із його сторін виникають права та обов'язки. Важливо, що права однієї сторони співвідносяться з обов'язками іншої сторони таким чином, що відповідному обов'язку страховика кореспондує відповідне право страхувальника і навпаки. По-третє, договір страхування є реальним, оскільки він набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (ст. 18 Закону «Про страхування»; ст. 983 ЦК України). Диспозитивність даної норми дає можливість сторонам визначити інший момент набрання чинності договором страхування.

Відповідно до ст. З Закону «Про страхування» страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих) та призначати громадян або юридичних осіб для одержання страхових сум або страхового відшкодування (вигодонабувачів), а також змінювати їх до настання страхового випадку. У таких випадках є підстави стверджувати, що договір страхування є договором на користь третьої особи. Загальне поняття договору на користь третьої особи міститься в