ЧЕРВНЕВИЙ ПЕРВІСТОК ЗАЗ-965 перед пуском в серію
Гортаючи підшивку заводської багатотиражки "Коммунаровец" за 1959 рік, не можна не звернути уваги на номер від 18 червня, де із захватом повідомлялося: з воріт експериментального цеху вийшов перший "Запорожець"! Цю дату і вважають днем народження української мікролітражки. Правда, тут є один нюанс. Справа в тому, що згадана газета не була щоденною, а тому названа в ній подія цілком могла мати місце кількома днями раніше. Дане припущення підтверджує листівка "Молния" з того ж архіву. Вона теж присвячена появі першого "Запорожця", але... датована 12-м червня! Але ж "Молнии" зазвичай випускалися саме в день події... Утім, не будемо сперечатися продати. У будь-якому разі можна напевне стверджувати, що "Запорожець" народився в середині червня. Як співається в популярній російській пісні, "одна дождинка - еще не дождь". І дослідний зразок - ще не потік серійних автомобілів. Цю дистанцію величезного розміру заповнює звичайно марудна, напружена робота з випробувань І доведення машини. Так було і з ЗАЗ-965. Сам автомобіль доробляли в Запоріжжі, а виробництво двигунів до нього налагоджували на реконструйованому Мелітопольському моторному заводі (МеМЗ). Про головні етапи цієї роботи можна дізнатися, переглядаючи пожовклі альбоми документів відділу випробувань заводу... У січні 1960 року ЗАЗ і Мелітопольський завод за кресленнями МЗМА і НАМІ виготовили три дослідних "Запорожці" з двигунами МеМЗ-965В. Із січня по березень провадилися міжзаводські випробування. При цьому машини № 1 і № 2 накатали по 5 тис. км, а машина №3 - 14 тис. Після чого вся трійця надійшла в розпорядження міжвідомчої комісії. Випробування почалися 7 березня і закінчилися за основною програмою до 25 червня. Яким же був вердикт вельмишановної комісії? Вона констатувала, що основні параметри машини витримані й відповідають проектному завданню. Було висловлено й зауваження. Вага автомобіля виявилася завищеною на 53,7 кг, внутрішні розміри машини, а саме відстань від підлоги до стелі, були меншими від креслярських на 25-30 мм. Відзначалася також недостатня надійність клапанів: один з них на випробуваннях обірвався. Загальний висновок комісії був, проте, втішним: рекомендувати до виробництва, правда, після доробки.
У СЕРІЮ! новонароджені "Запорожці"
У ті роки було прийнято перед запуском у серію демонструвати автомобільні новинки "керівникам партії й Радянської держави". Не минула ця доля й "Запорожець": його повезли до Москви, "самому" М. С. Хрущову. Оглядини відбулися 18 липня 1960-го. Тут до речі згадати один епізод. Якось під час перебування у Франції М. С. Хрущов відвідав автозавод Renault, де йому подарували маленьке, красиве купе Florida. І тут стався казус: невисокий, але вгодований, з великим кулеподібним черевом голова Ради Міністрів ніяк не міг просунутися за кермо... Цього разу все пройшло чисто - голки не підточиш. Через широкі двері "Запорожця" Микита, як усі позаочі називали Хрущова, благополучно всівся в автомобіль. Водій-випробувач ЗАЗу А. В. Скиданенко провіз його по території Кремля. Високопоставлений "тест-драйвер" лишився задоволений машиною. І висловився в тому розумінні, що вона обов'язково має бути доступною трудящим за ціною... Так і було зроблено. Ціну "Запорожцю" встановили у 18 тис. крб., що приблизно відповідало річному заробіткові інженера або висококваліфікованого робітника. Виробництво серійних "товарних" машин завод розпочав з 1 жовтня 1960 року. До кінця року з воріт підприємства виїхало приблизно півтори тисячі нових мікролітражок."Запорожець-965" швидко зажив популярності. Він приваблював своєю відносно невисокою вартістю, а також економічністю. Експлуатаційна витрата пального становила 7,3 л на 100 км проти 10 л у "Москвича-402" чи "407". Повноцінна 4-місна машина була компактною і маневреною: довжина її становила всього 3,33 м, а радіус повороту по колії зовнішнього колеса -5м. Незалежна підвіска всіх коліс, рівне, без тунелю карданного вала днище, коротка база й 20-сантиметровий кліренс під задньою віссю забезпечували непогану прохідність. Були, ясна річ, і вади. Приміром, шумність у роботі, яка надто докучала заднім пасажирам. Дверцята, що відчинялися за старим звичаєм, проти ходу, могли при випадковому відкритті на ходу перетворитися на
