У підприємницькій діяльності використовують і інші засоби впливу на оточуюче середовище: створення спільних підприємств, торгових асоціацій, посилення політичної активності, зміна сфери діяльності, зміна асортименту продукції чи послуг тощо.

Активним чинником впливу на внутрішнє середовище є органі-заційна культура. Організаційна культура являє собою систему поглядів, духовних цінностей, передбачень, вірувань і норм, що об'єднують членів організації.

Важливими при аналізі і вивченні впливу на культуру даної ор-ганізації є напрям, поширення і сила. Напрям відноситься до рівня, до якого культуру більше підтримують, ніж заважають. Поширення характеризує ситуацію при розповсюдженні культури між членами організації. Сила характеризує, якою мірою члени організації при-ймають цінності та інші аспекти культури.

Культура здійснює позитивний вплив на ефективність організації, якщо вона співпаде з організаційними цілями.

Цікавою особливістю організаційної культури є ті цінності, пе-редбачення, вірування і норми, що включають культуру в цілому. Часто природу певної культури можна вивчати через організаційне використання конкретних проявів, таких як символи, легенди, обря-ди і церемонії.

Символ – це предмет, дія чи подія, що служить умовним позна-ченням якогось образу, поняття, ідеї. Американські і японські ко-рпорації, наприклад, широко використовують значки, які вручають-ся працівникам після успішного завершення початкового тренуваль-ного курсу в удосконаленні якості.

Легенда – це оповідання, яке грунтується на правдивих подіях, що іноді можуть бути прикрашені, щоб надати особливий імідж ор-ганізації. Катріна Бертола і Давіда Мартіна розповідають про те, як один робітник був звільнений з роботи. Незважаючи на звільнен-ня, ця людина продовжувала працювати над новою ідеєю. З часом цей робітник знову був прийнятий на роботу, розвинув свою ідею і врешті-решт був призначений віце-президентом корпорації.

Обряд – це добре розроблений, спланований набір драматичних ідей, мета яких – передавати культурні цінності учасникам і, зви-чайно, глядачам. Церемонії – це система обрядів, які приурочені до певного випадку чи події.

Отже, організації знаходяться під впливом зовнішніх чинників, які мають можливість значно впливати на ймовірність успіху.

Розвиток більшості країн світу супроводжується погіршенням навколишнього середовища, а це висуває екологічні аспекти управ-ління в число особливо актуальних.

2. Підготовка менеджерів в Україні

Не можна сказати, що соціально-економічний менеджмент не отримав в нашій країні якого-небудь розвитку у зв'язку з жорсткою авторитарно-адміністративною системою управління сферою матеріального виробництва. Проте практично весь накопичений досвід соціального управління підприємствами (організаціями) належить переглянути на даному етапі переходу до ринкової економіки в руслі тих тенденцій світового менеджменту, дослідженню яких був присвячений попередній підрозділ. Бо остаточний успіх перетворень, що проводяться, буде багато в чому залежати від тієї моделі менеджменту, яка буде прийнята, і від тих принципових основ управління, які будуть закладені саме в перехідний період на етапі становлення вітчизняного менеджменту.

При цьому слід мати на увазі, що менеджмент як суспільне соціальне явище базується на певній системі виробничих відносин, що склалися, і тих тисячоліттями особливостях національної і духовної властивості, що складаються, які концентруються в специфічних уявленнях і переконаннях людей, чині їхніх думок і сприйнятті прогресу і регресу, добра і зла, доброго і поганого.

Мабуть, нам навряд чи підійде і модель західно-європейського менеджменту, характерною рисою якого є індивідуалізм в певних структурних рамках, в яких працює команда, очолювана лідером. При цьому структурні, і особливе технологічні, рамки (стандарти, інструкції, правила і др.) засвоюються на рівні ментальності і реалізуються всіма працівниками в їхній практичній діяльності як обов'язкова умова досягнення успіху.

Загалом, стає вже загальновизнаним той факт, що менеджмент, будучи загальносвітовим явищем, проте володіє регіональними і національними особливостями. Тому в працях вітчизняних вчених-управлінців явно простежується єдність поглядів на необхідність формування власної моделі менеджменту.

Демократизм взаємин. Для українського народу споконвіку був характерний демократизм взаємин в політичній і економічній областях діяльності. Племінний устрій стародавньоукраїнського населення грунтувався на обранні племінних вождів, і лише пізніше, з часів князя Олега, влада стає спадковою. З часом ця особливість яскраво виявилася в існуванні унікального демократичного устрою Війська Запорізького. Ця традиція існувала до початку XX століття (вона виявилася, зокрема, в обранні сільських старост-війтів і членів міських органів самоврядування).

Отже, українці схильні до визнання харизматичних осіб. Ця особливість виявляється навіть в лінгвістичній сфері. Якщо, наприклад, в російській мові для визначення ролі керівника, що очолює якийсь колегіальний орган, вживається слово "голова" (той, хто сидить попереду або вище інших), то в українському - це "голова" (той, хто здійснює колективний розум).

Для українців характерний також відсутність культу героя. Ми пам'ятаємо видатних людей історичного минулого України від князів Кия, Щока, Хоріва до наших днів, шануємо їхню пам'ять і добрі вчинки, але поклоніння ним, обожнювання героїв, як це властиво деяким іншим народам, у нас немає.

Тому вітчизняний менеджмент повинен виходити з того, що значних успіхів може досягти такий керівник, який спирається на силу колективу, є виразником його устремлінь, буде працювати усередині колективу, а не панувати над ним.

Колективізм і взаємодопомога – також визначальні риси українців. Для будь-якої людини егоїстичні інтереси первинні по відношенню до суспільних. Проте спосіб життя українців в історичному плані об'єктивно примушував індивіда підпорядковувати власні інтереси колективним, інакше саме його існування було б неможливе. Це виявлялося при захисті від ворожих нападів, у виконанні суспільних робіт і т. д. Навіть в наші дні в наших селах існує специфічна для України толока, тобто загальна безкоштовна допомога члену суспільства.

Справедливості ради слід зазначити, що в суспільну