Формуючи український менеджмент, необхідно враховувати і цей чинник. Поки люди не усвідомлюють своєї колективної сили, вони будуть покладати свої надії на прихід нових керівників. Отже, підбір останніх повинен бути надзвичайно прискіпливим, а оцінка їхньої діяльності якийсь час буде спиратися на формальний авторитет посади.

В процесі формування менеджменту в Україні велику роль повинен грати ідейно-виховний момент, тобто повернення українського народу до загальнолюдських цінностей: свободі совісті, свободі висловлювань і думок, активної суспільної позиції і т. п.

Звичка працювати з примусу і під наглядом. Ще не стиралося з пам'яті комуністичне гасло: "Кожний робітник - господар свого підприємства". Проте насправді робітник або селянин ніколи не відчував себе господарем, бо працював під наглядом і контролем начальників, партійних, профспілкових і репресивних органів. Відчуваючи тиск і нагляд, працівник шукав можливості уникнути їх. Звідси шахрайство, лицемірство, імітація роботи, крадіжки і ін. До слова, розвитку господарського відношення працівників до свого підприємства (особливо в державному секторі економіки) жодним чином не сприяють процеси "прихватизації", які відбуваються в народному господарстві України останніми роками.

Перехід до ринку вимагає створення такої системи управління, при якій працівнику об'єктивно було б невигідною пасивна участь у виробництві. Проте якийсь час менеджер повинен враховувати вищеназвану обставину, поступово формуючи особу свідомого, активного працівника.

Розглянуті передумови формування вітчизняного менеджменту характерні також для інших народів постсоціалістичних держав і повинні враховуватися менеджерами-практиками при виборі способів і методів, форм і структур, для ефективної управлінської діяльності.

Звичка працювати з примусу і під наглядом привела до інертності, безініціативності, відсутності прагнення цінувати або економити робочий час, слабкої виконавської дисципліни і ін.

Особливості нашої ментальності у жодному випадку не можна ігнорувати при формуванні моделі українського менеджменту. Необхідно вже в початковій стадії перехідного періоду завершити створення власної системи стратегічного менеджменту, здатної змінити протягом інших стадій цього періоду ментальність трудових відносин в нашій країні.

При формуванні власної моделі менеджменту в Україні в той же час не можна ігнорувати тенденції світового менеджменту, передусім ті, які позначені як пріоритет людського чинника, виняткова роль керівника-менеджера, управління організацією "по цілях і результатах".

Наприклад, превалююча роль людських ресурсів перед чинниками фінансового і матеріально-технічного характеру повинна, нарешті, відобразитися в самій концепції реформування економіки. Адже до даного часу технократизм в управлінні не здає своїх позицій, у зв'язку з чим в урядових колах до цих пір немає розуміння корінних причин як "загибель" так званого соціалістичного способу виробництва, так і нашій нездатності знайти кардинальний вихід з того тупика, в який ми потрапили (через проведення політики, що ігнорує саме превалюючу роль "людського капіталу").

Невміння за великим рахунком організувати працю всіх без винятку працівників в кожному окремому осередку і суспільстві в цілому – це і є корінна причина наших невдач вчора і сьогодні. В той же час саме організація праці або організація діяльності є головним предметом науки і практики світового менеджменту, що носить виключно прагматичний характер і практичну спрямованість на розв'язання конкретних проблем.

Нажаль, вітчизняна управлінська наука не "страждала" прагматизмом. Характерною рисою її був і є всепоглинаючий схематизм, не підкріплений ні науково обгрунтованою концепцією управлінської діяльності, ні відповідним конкретним інструментарієм організації праці в кожному соціальному об'єкті і їхній взаємодіючій сукупності.

Більше того, у вітчизняній управлінській науці не знайшли віддзеркалення універсальні підходи до управління організаціями різного масштабу і профілю діяльності (підприємств, лікарень, шкіл, установ і т. д.) як соціальними системами (об'єктами), що складаються з одних і тих же елементів і ланок, - індивідів і груп або підрозділів. Отже, такі принципи соціального управління як цілепокладання, зворотний зв'язок за наслідками діяльності, цілеорієнтована мотивація працівників не стали основоположними при розробці стратегічного управління організаціями.

Серед виявлених тенденцій світового менеджменту істотне місце займає тенденція висунення професіонала-менеджера в ключову фігуру високоефективного управління, самим безпосереднім чином забезпечуючого досягнення цілей організації шляхом відповідної організації виробництва на основі раціональної діяльності людей (використовуючих адекватну техніку і технології).

Причому тенденція ця настільки сильна, що представники західного менеджменту мимовільно застосовують даний чинник при аналізі ситуації в економіці України. Зокрема, представник фундації Карнегі професор А. Ослунд стверджує, що сьогодні в Україні виробничі досягнення практично не залежать ні від галузі, ні від розміру підприємств - "вирішальну роль грають менеджер, його здібності і воля".

3. Складіть схему лінійно-функціональної структури управління

типового виробничого підприємства різних форм власності

Лінійно-функціональна організаційна структура. Щоб усунути недоліки лінійного та функціонального управління, було розроблено лінійно-функціональну структуру управління.

інійно-функціональна структура управління

У цих структурах функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців, вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний вплив на виконав-ців. Роль функціональних органів (служб) залежить від масштабів господарської діяльності та структури управління фірмою в цілому. У лінійно-функціональній структурі управління має переваги лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим більшу роль віді-грає функціональне управління. Якщо в межах управління дільницею його роль незначна, то в масштабі управління підприємством роль функціональних органів зростає. Функціональні служби здійснюють усю технічну підготовку виробництва, готують варіанти вирішення питань, пов'язаних з