Метод ділових ігр (ігрового моделювання) у вітчизняній та зару6іжній педагогіці дорослих називають по-різному, але найчастіше називаються терміни: метод програвання ролей, ситуаційно-рольові ігри, ділова, управлінська гра. Незалежно від назви вони повинні забезпечувати професійний ріст засобом їх тематичної спрямованості в зaлежності від контингенту тих, хто навчається, і розвивати навики управлінської поведінки ділового спілкування шляхом практичного програвання, імітації різних управлінських ситуацій. Ці два напрямки повинні бути взаємозв’язані і доповнювати один одного. Програвання тільки професійної діяльності, тобто імітація організаційних моделей виробничих ситуацій в чистому вигляді, без врахування управлінського, ділового спілкування можливе тільки при навчанні спеціалістів. А надмірна увага діловому спілкуванню і недооцінка професійної діяльності дають можливість навчити слухачів етики управління, але для сучасного керівника цього недостатньо, тому в методологічному аспекті такі односторонні ігри неповноцінні.

Ділові ігри, аналіз конкретних ситуацій в мініатюрі відтворюють позитивні і негативні сторони управління. Ці інтенсивні методи навчання мають багато спільного не тільки в своїй суті, але і в підготовці та проведенні занять. Ділова гра - це взаємно зв’язані конкретні ситуації, які впливають одна на одну. Результатом цих впливів є прийняті рішення, досягнення кінцевої мети гри.

Метод ігрового моделювання в системі формування управлінських умінь молодих керівників дає можливість накопичувати і поновлювати професійні знання, навики за рахунок узагальненого досвіду, реалізації наявного потенціалу; підвищує інтерес до навчання і спричиняє високу пізнавальну активність в плані синтезу психолого-педагогічних, соціально-педагогічних, правових, етичних, економічних та інших теоретичних знань; розвиває гнучкість професійного мислення, творчий підхід у прийнятті управлінських рішень, сприяє розширенню соціального світогляду слухачів, дозволяє з максимальною ефективністю використовувати знання і вміння колективу, який очолює початкуючий керівник. Забезпечення комплексного підходу при конструюванні ігрових процесів є головною методологічною передумовою, до якої треба прагнути в ідеалі. При цьому необхідно поруч з різноманітними практичними ситуаціями проробити вихідні теоретичні положення.

Підготовку керівників і спеціалістів за допомогою ділових ігр можна визначити як інтенсивне навчання. Методика проведення згаданих вище занять має такий вигляд:

Перше: постановка мети гри, проблеми, яку треба вирішити. Ці аспекти вимагають чіткого визначення, ретельного опрацювання.

Друге: вияснення контингенту слухачів, їх кількісного і якісного складу у відповідності з формою занять, місця його проведення.

Третє: визначення відповідності інформації методам її викладу, технічного забезпечення формі та меті заняття. Як правило, це методичні матеріали, дані, які підготовлені заздалегідь. Варто пам’ятати про необхідність вступного слова, коментаря ведучого в процесі проведення гри і по її закінченні.

Четверте: дотримання послідовності всіх етапів гри, мотивація теми, активізація слухачів, виділення груп і їх ролей. Після цього необхідно ще раз звернутись до проблеми, яка буде вирішуватися, з метою її глибшого обговорення, можливого розчленування на підпроблеми, регламентації окремих етапів з врахуванням раціонального розподілу часу, відведеного на гру.

П’яте: залучення на окремі етапи гри (підготовчий, безпосереднього проведення, заключний) спеціалістів з вирішуваної проблеми. По закінченні робиться резюме, оцінюється робота слухачів - молодих керівників, визначається рівень вирішення пpoблeми.

При підготовці і проведенні ділових ігр обов’язково слід виходити з того, щоб всі її учасники мали можливість підготуватись до проведення обговорення, а не тільки більш активні з них, здатні проводити дискусію.

Дослідження Ю.Д. Красовського показали, що в процесі ділових ігр у слухачів формуються риси економічного мислення, протистояння авторитарному стилю керівництва, удосконалення професійної діяльності та спілкування. Вияв ігрової культури вчений бачить в змістовій спрямованості (смисл, ціль, завдання), способі конструювання (реалізація певних психолого-педагогічних принципів), характері сюжету, методах проведення (режим проведення), в діапазоні взаємозв’язків об’єкта, що моделюється, часі, практичному використанні.

Аналіз методів ігрового моделювання при навчанні молодих керівників шкіл в системі післядипломної освіти показує, що однією з важливих проблем, яка вимагає негайної розробки, є складання і наукове обрунтування змісту конкретних ситуацій і ділових ігр, на матеріалі яких можна накопичувати, вивчати і узагальнювати досвід з інтелектуалізації управління, що є вихідним моментом в теорії управління.

ЛІТЕРАТУРА

1. Красовский Ю.Д. Мир деловой игры: Опыт обучения хозяйственных руководителей. - Киев, 1986.

2. Момот Л.Л. Проблемно-пошукові методи вивчення в школі. - Київ, 1984.

3. Нагорская М.Н. Деловые игры и эффективность управления производством. - Киев, 1992.

4. Онищук О.В. Структура методів навчання. - Київ, 1979.

5. Петровская П.Д. Теоретические и методические проблемы социально-психологическото тренинга.- М., 1982.

6. Проблемы методов обучения в современной общеобразовательной школе // Под ред. Ю.К. Бабанского,- М., 1980.

7. Проблемы повышения профессиональной квалификации руководителей школ // Под ред. Е.М.Тонконогой. - М., 1987.

8. Тарасов В.Н. Персонал-технология: отбор и подготовка менеджеров. - Л., 1989.

АНОТАЦІЯ

Знання методів навчання в системі формування професійних якостей молодого керівника школи необхідне для правильного їх використання у кожному конкретному випадку. Ефективність методів залежить не від їх кількості, а від раціонального вибору і комплексного поєднання.