результати контролю повинні обговорюватися (в трудових колективах, в пресі, подаватися вищестоящим органам). Конфіденційність - не розголошення інформації, яка становить комерційну таємницю, у власних інтересах та в інтересах третіх осіб.
Часткові принципи - ті, які стосуються безпосередньо господарського контролю. До них належать:*
попередження порушень;*
виявлення і мобілізація резервів;*
виявлення настач, розтрат, крадіжок, привласнень;*
вивчення причин та умов, які спричиняють безгосподарність;*
виявлення, визначення, доказ збитку, нанесеного порушеннями.
3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ТА ВИДИ КОНТРОЛЮ
За організаційними формами економічний контроль в Україні поділяють на:*
державний;*
муніципальний;*
незалежний (аудиторський) контроль;*
контроль власника.
Державний контроль здійснюють органи державної влади і управління. До таких органів відносять Міністерство фінансів України, Державну податкову службу України, Національний банк України, Міністерство праці та соціальної політики, інші.
Муніципальний контроль здійснюється відповідно до Закону України "Про місцеві ради народних депутатів і місцеве регіональне самоврядування".
Незалежний контроль - це аудиторський контроль, який проводять аудитори на засадах самофінансування. Його мета полягає в тому, щоб перевірити достовірність фінансової звітності, іншої інформації, якою користуються інвестори, акціонери, кредитори, інші.
Контроль власника поділяють на:*
внутрішньосистемний - здійснюють міністерства, відомства, державні комітети з ініціативи власника, тобто органу, якому підпорядковується дане підприємство та правах власника;*
внутрішньогосподарський — включає контрольні функції, які здійснюють керівники (власники) підприємств, організацій, установ. Цей контроль можуть проводити штатні ревізори, внутрішні аудитори, працівники бухгалтерії.
Будучи функцією управління, контроль за часом проведення
класифікується на:*
попередній;*
поточний(оперативний);*
послідуючий.
Попередній контроль здійснюють до прийняття управлінських рішень і проведення господарських операцій. Цей контроль необхідний на всіх рівнях управління. Він повинен попередити непродуктивні витрати, нераціональне використання коштів, ресурсів, неправильне оформлення документації господарських операцій.
Метою поточного (оперативного) контролю є виявлення в процесі проведення господарських операцій негативних відхилень, вивчення їх причини та винних, оперативне усунення негативних явищ. Оперативний контроль проводять, як правило, керівники, працівники, власники підприємств, організацій, установ. Такий контроль може проводитися і вищестоящими органами.
Послідуючий контроль здійснюється після проведення господарських операцій. Метою такого контролю є перевірка доцільності і законності господарських операцій за певний період, виявлення недоліків у роботі, порушень, зловживань, якщо вони були допущені.
Залежно від джерел інформації, які використовують при проведенні, виділяють :*
документальний економічний контроль;*
фактичний економічний контроль.
Документальний контроль полягає у встановленні достовірності і законності господарських операцій на основі даних документів (первинних, кошторисів, зведених відомостей, облікових регістрів, звітності, та інших).
Фактичним називають контроль при якому кількісний та якісний стан об'єкту визначають на основі інвентаризації, огляду, обміру, перерахунку, лабораторного аналізу, інших органоліптичних методів дослідження .
Документальний і фактичний контроль тісно взаємозв'язані, так як їх сукупне проведення дозволяє визначити дійсний стан об'єкту контролю.
Залежно від методів контролю і системи контрольних дій розрізняють такі види контролю:*
ревізія;*
аудит;*
тематична перевірка;*
судово-бухгалтерська експертиза.
Ревізія — це система контрольних дій, які здійснюють за дорученням керівника вищестоящого органу управління за діяльністю підвідомчих підприємств і організацій, при якій встановлюють законність, достовірність і економічну доцільність господарських операцій, а також правильність дій посадових осіб, які беруть участь у їх здійсненні.
Основна мета ревізії — виявлення господарських і фінансових зловживань, встановлення причин, які їм сприяють; прийняття заходів щодо відшкодуванні завданих збитків; розроблення пропозицій по
усуненню недоліків і порушень; притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення, зловживання.
Аудит — незалежна перевірка стану бухгалтерського обліку і звітності з метою визначення їх достовірності, відповідності нормативно - правовим актам.
Тематична перевірка — це вивчення однієї чи кількох сторін виробничої чи фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ. Наприклад: перевірка повноти і своєчасності сплати податків до бюджету, перевірка збереження грошових коштів і правильності ведення касових операцій. Тематичні перевірки проводять всі без виключення контролюючі органи.
Судово-бухгалтерська експертиза призначається слідчим або судом , як правило після проведення ревізії фінансово-господарської діяльності, яка виявляє конфліктні ситуації, що стали предметом судового розгляду.
4. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ
Контроль виник разом з розвитком людського суспільства та слугував засобом регулювання виробництва і розподілу здобутих засобів життя. Відсутність у первісному суспільстві товарно-грошових відносин давало можливість здійснювати тільки кількісний контроль простих господарських процесів.
За умов рабовласницького устрою, основу виробничих відносин складали особиста власність рабовласника на засоби виробництва і рабів. Тут вперше запроваджується контроль, який здійснюється інститутом логістів та починає діяти судова колегія (евфіни) для розгляду справ, які пов'язані з неправильним поданням звітності. Основною функцією контролю в цей період був захист інтересів рабовласника, та, посилення експлуатації і пригнічення рабів. В цей період інтенсивно розвивається торгівля, впроваджуються грошові та розрахункові операції, з'являється купівля-продаж паїв на участь в корисних справах. Такі зрушення в господарському житті вимагали посилення обліку і контролю. Розвиток господарського контролю пов'язаний із виникненням обліку в державах, розташованих у долинах річок Ніл, Тигр, Євфрат.
Так при І і II династіях у Стародавньому Єгипті (3400-2980 pp. до н. е.) через кожних два роки проводилась інвентаризація рухомого і нерухомого майна, яка пізніше була замінена поточною інвентаризацією, метою якої була перевірка достовірності розподілу хліба та інших продуктів харчування.
Вавилонія була першою державою, де виникло спеціальне законодавство. Закони Хаммураби (2200-2150 pp. до н. є.) передбачали: купцям - ведення самостійного обліку; храмам - державне рахівництво; передавання грошей без розписки вважалося недійсним.
В Іудеї облік поєднувався з контролем. На Великдень жреці єрусалимського храму не розпочинали службу доти, поки "головний
бухгалтер" Іудеї не закриє всі рахунки і не складе звіт і цей звіт не отримає санкції контрольних органів.
В Афінах були спеціальні чиновники і контролери до обов'язків яких входило складання звітів про доходи і видатки держави та їх контроль. Фінансовий облік і контроль були в руках десяти обраних населенням осіб,