Вологі мусонні ліса бувають двох типів: змішані листопадні і вічнозелені. У складі цих лісів є такі породи, як тікове дерево, ксілія рубанковидна, птєрокарпус великоплідний та ін. Масиви вічнозеленого широколистяного мусонного лісу знаходяться на заході Таїланду, уздовж р. Мекхлонг і в деяких прибережних районах південного – сходу. Тут зустрічаються породи дерев, характерні для дощьового лісу. Серед них – янг, так`ян, сандалове дерево, ліани і кучеряві рослини. Під їхнім пологом ростуть папороті.

Численний і різноманітний загін мавп, які живуть у всіх районах країни. В зоні дощових лісів зустрічаються індійські слони. Із хижаків водяться тигр і леопард. Із інших хижаків в Таїланді зустрічаються червоні вовки і шакали, а із більш мілких – куниця-харза; індійський барсук, на рисових полях і узліссях лісу водяться мангусти, а також два види видр. В Таїланді зустрічається декілька ендемічних видів оленів.

Різноманітний світ пернатих. В заплавах річок, на болотах і рисових полях – велика кількість водоплаваючої птиці: білі пелікани, качки, але більше всього чапель. Дуже багато фазанових, диких курей і куропаток, папуг. Численні хижі птахи (орел, сокіл, шуліка).

На узбережжі Сіамської затоки і в прибережних островів таїландці виловлюють масу крабів, креветок, молюсків, частково устриць, які використовуються в їжі.

В Таїланді є біля 50 національних парків і заповідників, які займають площу більше 25 тисяч квадратних кілометрів.[7] Найбільш відомими і цікавими є наступні:

Національний парк Кхао Яй (200 км до північного сходу від Бангкоку). У цьому парку мешкають слони, тигри, ведмеді, росте велика кількість різних диких квітів, дерев, орхідей. В парку багато гарних водоспадів і стежин для прогулянок;

Національний парк Дої Інтханон розташований навколо найвищої вершини Таїланду (2565м над рівнем моря) в провінції Чіангмай. У лісах на висоті 1800м ростуть лишайникі дикі орхідеї. У нижній частині парку знаходиться декілька гарних водоспадів і сіл гірських народностей мео і карен.

Острів Самет в провінції Районг є основною частиною морського національного парку. Вузький, 6 кілометрів в довжину, острів Самет є одним із найкрасивіших островів Таїланду. Він облямований чудовими пляжами, сліпучими кораловими рифами і спокійною водою, ідеальною для підводного плавання і пірнання.

Національний парк Ераван знаходиться в провінції Канчанабурі. В горбкуватому і лісистому парку знаходиться семиярусний водоспад Ераван, який є одним із найкрасивіших природних каскадів Таїланду.

Національний парк Сам Рой Йот розташований в провінції Прачуап Кхири Кхан. Величезні скелі із вапняка, покриті рідким лісом, велично піднімаються над прибережними болотами і являються місцем гніздування великої кількості водоплаваючих пташок.

Парк водоспадів Кху Кхут в провінції Сонгкхла розташований на території озера Сонгкхла і займає площу більше 520 квадратних кілометрів. В цьому парку мешкає 140 видів перелітних і постійно проживаючих пташок.

Національний парк Пханг Нга . На території парку знаходяться острова із зеленого вапняка, які пронизані печерами і морськими гротами. Великий інтерес в цих місцях становить доісторичні наскельні розписи і мусульманське рибацьке село на сваях.

Морський національний парк Тарутао в провінції Сатун, розташований в 31 кілометрі від південного узбережжя Таїланду, недалеко від тайсько-малазійського морського кордону в Індійському океані. Цей парк займає територію в 1400 квадратних кілометрів і складається із 51 острова. Води навколо цих островів є самими кращими в Південно-Східній Азії для підводного плавання.

Культурно-історичні

Пам`ятки художньої культури Таїланду належать до бронзового віку, свідчення тому є кераміка з поховань, зразки якої можна побачити в національному музеї. В перші століття нашої ери на території цієї країни розвивалося монське та кхмерське мистецтво, що послужило основою тайській культурі, що створили численні храми, масивні, з ювелірно-тонкими деталями статуї Будди. Національне тайське мистецтво почало активно розвиватися під егідою буддизму з XIII століття: будувалися своєрідні храми ( таких більше ніде немає ), в скульптурі вироблювали характерні для Таїланду графічні витягнуті форми. П період розквіту Сіамської держави – в XIV – XIX століттях – з`явилися міста з прямокутним плануванням, обнесені цегельними стінами з зубцями у вигляді листків лілії. Палаци та храми багато прикрашені кольоровою мозаїкою, складним розписом та різьбою. Створювались численні витвори скульптури.[6]

Західний вплив почав відчуватися в Таїланді з кінця XIX століття. Але країна не втратила свого екзотичного тайського обличчя. Особливо це вигадливе сполучення стародавнього Сходу та сучасного західного мегаполісу вражає в Бангкоке, де виросли будівлі багато численних банків, офісів, готелей в дусі сучасної “інтернаціональної” архітектури.

Про всі храми Таїланду неможливо розповісти навіть стисло в загальних рисах, оскільки тільки в Бангкоці налічується більш як 400 храмових споруд(Храм Ват По, Храм Ват Арун, Храм Ват Траймит, Золота гора, Великий Королівський палац, Храм Ранкової зорі та багато інших). Найбільш популярним у туристів та міського населення є Храм Смарагдового Будди – зразок класичної тайської архітектури. Храм був побудований спеціально для того, щоб розмістити там статую Смарагдового Будди, висота якої біля 75 сантиметрів. [2] А скільки їй років – точно не знає ніхто.Відповідно тайським історичним хронікам, у 1434 році ударом блискавки зруйнована пагода в місті Чианграй, розташована в одному з північних районів Таїланду. На цьому місці в старій ступі, в якій зберігалися священні реліквії, згодом ніби то виявили золоту статую Будди. З інших джерел, її вивезли тайці як військовий трофей із Лаоса. З цього часу і починаються мандрівки Смарагдового Будди по храмам Лампанга, Чиангмая, Вьентьяна, Тонбури. Вони продовжувалися до тих пір, поки 200 років тому для нього указом тайського монарха не був