Зміна світоглядних і філософських установок, переоцінка всієї системи цінностей і перехід до нової наукової парадигми потребували глибокого співпереживання складності екологічної ситуації, що виникла, трагізму долі людської цивілізації як наслідку глобальної екологічної кризи. Окремі художні твори на екологічну тему лише підсилювали і поглиблювали значущість невблаганних фактів, представлених наукою.

Планетарна етика [9] настійно потребує перебудови свідомості в напрямі відмови від вільної чи невільної зверхності стосовно природи. Введений академіком М. Мойсєєвим екологічний імператив, як і кантівський, має глибокі моральні засади, оскільки відбиває діалектичний взаємозв'язок ставлення людини до світу і ставлення світу до людини. Подолавши тривалий шлях еволюції, сучасна людина перетворила планету на свою неподільну імперію. Нині доля всіх форм життя на Землі прямо залежить від того, що вона робить або чого не робить.

3.1Біотехнологія як біч цивілізації.

Основне питання XXI ст., яке стосується виживання людини як біологічного виду у зв'язку з обговоренням соціальних наслідків її клонування можна сформулювати так: чи реально розмістити на Землі додаткові мільярди собі подібних, значно подовжуючи життя тих, котрі вже живуть, і належним чином забезпечуючи їхні потреби та бажання? І якщо так, то якою ціною? Які ще форми життя виявляться жертвами людини? Чим завершиться її історичне сходження?

Питання залишаються відкритими, якщо врахувати унікальну здатність людини «думати про найкраще, а робити якнайгірше». Адже в людині закладені дві програми — інстинктуальна і соціокультурна, що і визначає її суперечливість. Своєю тілесністю і фізіологічними функціями людина належить природі. Але соціальність диктує їй інші правила поведінки. Ці дві програми, як влучно зауважив П. С. Гуревич, «...наче демони, розтягують людину в різні боки» [10].

Людина жадає добра, але її діяння часто-густо обертаються злом. Вона прагне до панування над обставинами, не помічаючи, що стає рабою своїх бажань. Побоювання втратити те, що в неї уже є, діє на людину і на її взаємини з іншими людьми не менш руйнівно, ніж жага володіти тим, чого вона ще не має.

Зіткнення людей, спричинені бажанням краще влаштуватися в цьому світі, дуже схожі на природну боротьбу за існування у світі тварин. Але спроба розв'язати конфлікти за

3.2 Біотехнологічно-епістемологічна дезорієнтація.

Законами Природи обертається трагедією зникнення людського в людині. Втративши первісну Батьківщину — Природу, людина приречена на вічний пошук самої себе, на вічне становлення і переборювання себе. Зберігаючи невизначеність свого «Я», людина зберігає і свою непередбачуваність. Але ясно одне: за всі свої діяння і кардинальні зміни на Землі відповідає лише людина.

«Демон техніки» створив умови, коли земляни не тільки не можуть контролювати антропогенні процеси, а й не здатні навіть усвідомити й адекватно оцінити наслідки всього, що відбувається. Розщеплення атома, розшифрування генетичного коду та інші відкриття підняли завісу над таємницею життя. За допомогою науки, техніки і технологій людина наблизила сферу фантастики до меж реального, але в плані духовному виявилася не готовою до таких відкриттів.

Задля справедливості слід сказати, що мистецтво як форма відображення реальності багато в чому випередило науку, з властивим йому художньо-образним мисленням набагато раніше підійшло до осмислення проблеми створення або можливості оживлення людини в тому чи іншому вигляді. Науково-фантастичні романи і кінофільми сформували певну громадську думку про причетних до цього «героїв», що виявилася стійко негативною, хоча, як сьогодні підтверджують учені-біологи, часто необґрунтованою. Такі твори створили в людей враження, ніби людські клони стануть бездумними зомбі, монстрами на кшталт Франкенштейна або двійниками вже існуючих людей. Це несло касовий успіх, та водночас тиражувало страх і ворожість до відкриттів у сфері біотехнологій.

Проблема «біокіборга» вже полишила сторінки фантастичної літератури. Є всі передумови для того, щоб біотехнологія і генна інженерія стали провідними галузями промисловості. Людина освоїла технічні засоби свого переміщення у фізичному просторі, проклала шляхи, спорудила дамби, винайшла комп'ютер, вийшла у космос, врешті навчилася змінювати себе. Пристосовуючись, вона набула здатності перетворювати, захищаючись, почала нападати, а з оборонних позицій перейшла у статус диктатора.

XXI століття людина зустрічає як лідер еволюційного процесу. Проте вона ще не готова взяти на себе відповідальність за життя на Землі, оскільки ще до кінця не усвідомила, що сaме життя є вищою цінністю. Не усвідомила людина і ступінь розширення своїх обов'язків. І досі платонівська проблема досягнення гармонії між індивідуальною чеснотою і суспільною справедливістю залишається нерозв'язаною. І сьогодні можна повторити, слідом за Сенекою, що «найбільшу частину життя ми витрачаємо на погані справи, чималу — на неробство, і все життя — не на ті справи, що потрібно» .

3.3 Біотехнологія у міфології.

Міфологічний кентавр тьм'яніє порівняно з перспективою створення людини-амфібії, людини-павука, людини-трансформера, людини-тіні, людини-невидимки, робота-поліцейського, хоча все це позитивні персонажі (негативних набагато більше).

У гонитві за сенсаціями засоби масової комунікації не завжди неупереджено висвітлюють нові факти, пов'язані з клонуванням, що лише посилює суспільний негативізм навколо цієї проблеми.

Численні фантастичні, навіть абсурдні заперечення проти клонування свідчать не тільки про відсутність розуміння цього питання у багатьох людей, а й про необхідність роз'яснення його сутності, обговорення етапів, можливих наслідків і перспектив клонування у найглибшому і найширшому — філософсько-етичному аспекті. Філософія має багатовіковий досвід проведення громадських обговорень, диспутів, розв'язання складних проблем, що може сприяти сторонам утриматися від софістики (суперечок заради суперечок), перейти до толерантного аналізу аргументів і, в остаточному підсумку,