Те, що подібні "цілителі" мали певні успіхи, є цілком закономірним, якщо врахувати, що зростають "зі швидкістю злітаючої ракети", за виразом амери-канських експертів, алкоголізм і наркоманія. Кваліфі-кована медична допомога, в тому числі психотерапев-тична, що необхідна при подібних захворюваннях, коштує досить дорого й є доступною далеко не кож-ній людині. От вони й звертаються за допомогою до "наставників" і "цілителів", які навіюють їм віру в благополучний кінець усіх хвороб, а разом і віру в ус-піх, не бентежачись з того, що вірогідність як пер-шого, так і другого більш ніж сумнівна.

Зазначимо, що ідея лікування за допомогою міс-тичних заклинань та магічних дій не змогла б довго утриматися в історії суспільства, якби так чи інакше не підтверджувалася випадками "чудесних зцілень", що вимагає з'ясування їхньої природи. Річ у тому, що практика психотерапії, лікування гіпнозом, наві-юванням, яка сьогодні набула значного поширення і серйозних наукових обгрунтувань, пояснювалася сво-го часу "месмеризмом", тобто псевдонауковими, спі-ритуалістичними доказами. Інакше у XVIII ст. і не могло бути, коли наука про людину робила тільки перші кроки.

Суть психотерапевтичного впливу полягає в тому, щоб пацієнт виступав не як пасивний об'єкт зов-нішнього (фізичного, фармакологічного тощо) впли-ву, а міг би мобілізувати на боротьбу з хворобою всі свої внутрішні сили, глибинні регулятивні можливості центральної нервової системи, не досить вивчені й сьогодні. Ще донедавна гіпнотичне навіювання вияв-лялось найбільш ефективним, якщо воно проводи-лось від імені надприродних сил і утвердження волі всесильного бога, служило "граничною" підвалиною для надії, переконання, віри й уповання.

На цих же підвалинах тримається світогляд "церкви сайєнтології", яка прагне синтезувати дві речі: основи природничо-наукових знань у галузі пси-хології та психотерапії й релігійні уявлення. Це до-зволяє використовувати релігійні забобони і нечітку свідомість людей, обтяжених власними психологіч-ними слабкостями. Водночас сайєнтологічна церква, що виникла внаслідок певних віянь, заслуговує на де-тальніший розгляд притаманних їй властивостей, як одна з найбільших і найвпливовіших організацій не-традиційної релігійності.

Засновник "церкви сайєнтології" Лафаєт Рональд Хаббард народився 1911 р. в американському штаті Небраска. В роки другої світової війни він був мобілі-зований у воєнно-морський флот і брав участь у Філіпінській кампанії. Після демобілізації він пробував свої сили на літературній ниві, опублікувавши кілька фантастичних романів. Однак прибутки від цієї дія-льності не задовольнили колишнього морського офі-цера, і 1949 р. на лекції в Нью-Йорку він, за свід-ченням часопису "Тайме Мегезін", заявив: "Смішно писати, одержуючи пенс за слово. Коли хтось дійсно хоче заробити мільйон доларів, то кращий шлях — заснувати власну релігію".

Десь через рік було опубліковано книгу Л. Р. Хаббарда "Діанетика: наука про душевне здоров'я". Мо-зок представлений у цій книзі як хороша лічильна машина, котрій потрібний правильний детектор, який допомагає виліковувати психози, неврози і підвищу-вати "коефіцієнт інтелектуальності". В книзі роз'яс-нювалося, що діанетика володіє психотерапевтичною технікою, за допомогою якої можуть бути вилікувані всі неорганічні захворювання мозку і всі психотера-певтичні хвороби. Одночасно з виходом "Діанетики" Хаббард зумів організувати широку мережу психоте-рапевтичних сеансів, обіцяючи корінне поліпшення і удосконалення духовних здібностей.

Проте Хаббард не зупиняється на організації ба-нальних лікувальних сеансів, оточуючи їх глибокодум-ними розмірковуваннями й ритуалами, повними по-заземної таємниці. Через чотири роки у Вашингтоні з'являється Основоположна церква, створена послі-довниками Хаббарда, яких західна преса того часу характеризувала як "групу псевдонаукових містичних фанатиків".

Зупинимося на теорії Хаббарда, що являє собою суміш уривчастих відомостей про комп'ютерну техно-логію з поверховим уявленням про буддизм та індуїзм і з практикою східних релігійних наставників (гуру). Згідно з теорією, можна відкрити єдину причину пси-хозів, неврозів, насильств і розладу в соціальному житті, а також — у нежитті. Причина полягає у не-вмінні управляти роботою власного мозку, нерозу-мінні його "божественної сутності". Кожна подія в житті індивіда, згідно з Хаббардом, нібито вкладаєть-ся в мозаїчну структуру головного мозку. Неприємні події, невдачі, страхи, розчарування тощо не вписую-ться повністю в цю структуру, випадають з неї і з-під влади індивіда, але опісля виявляються у формі ірра-ціональної поведінки, що не відповідає ситуації. Лі-кування передбачає виявлення таких подій (вульгари-зована техніка психоаналізу), потім їх локалізацію шляхом виявлення "електропсихометра" або "Е-вимірювача" Хаббарда, їхніх відбитків "енграм" і, нарешті, нормалізацію розумової діяльності, емо-цій, волі.

Створений Хаббардом прилад ("Е-вимірювач") складається з гальванометра, здатного фіксувати еле-ктропровідність шкіри, що змінюється від певного стану індивіда, і батарейки, з'єднаної з двома бля-шанками, що пацієнт бере в руки. Для досягнення мудрості, хорошого здоров'я і найвищої духовної до-сконалості застосовуються сеанси "обробки" або "прослуховування". При цьому людина сідає навпро-ти інструктора і з'єднується з "Е-вимірювачем". Інст-руктор ставить різні запитання, пов'язані з минулим людини, яка на них відповідає. Вважають, що різке відхилення стрілки засвідчує крайнє збудження клі-єнта, викликане "усвідомленням" умов, за яких вона колись дістала психічну травму. Ці відкладені в сві-домості колишні хворобливі досвіди, душевні потря-сіння Хаббард назвав "енграмами". Для їх усунення прослуховувач (інструктор) повторює запитання, доки прилад не покаже, що реакція стала "нормальною" і відповідь не пов'язана з