Сучасний стан залізничної системи

Зміст

Вступ

Розділ І. Стан розвитку залізничної мережі

Розділ ІІ. Розвиток швидкісних перевезень

Розділ ІІІ. Рухомий склад пасажирського транспорту

Розділ ІV. Договір оренди залізничного транспорту

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Залізничний транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних відносин, одна із провідних галузей матеріального виробництва, є складовою транспортної системи, що являє собою однією із найважливіших ознак її технологічного процесу й цивілізованості.

Потреба у розвитку залізничного транспорту ще більше підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку, українська залізниця стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство й заняття в ньому місця, що відповідає рівню високо розвинутої держави. Все вищевикладене й зумовлює актуальність даної теми.

Об’єктом дослідження є питання розвитку залізничної мережі в цілому, рухомий склад пасажирського транспорту , а також розробка договору оренди залізничного транспорту.

Таким чином, основною метою є: охарактеризувати стан розвитку залізничної мережі України, визначити важливі проблеми цієї галузі господарства та розкрити перспективні шляхи їх вирішення, а також показати як впливає розвиток туристичної діяльності на український залізничний транспорт.

Для досягнення цієї мети слід вирішити такі завдання:

- розглянути етапи розвитку залізничної мережі;

- охарактеризувати швидкісні перевезення;

- провести аналіз стану рухомого складу пасажирського транспорту;

- визначити вимоги договорів оренди залізничного транспорту в Україні.

Наукова новизна дослідження полягає у вирішенні питань експлуатаційної діяльності залізниць, сумісне користування і технічний зміст вантажних вагонів, контейнерів, умови перевезень пасажирів і вантажів, забезпечення безпеки руху потягів в міжнародному сполученні, а також питання науково-технічної співпраці.

Питання залізничної системи були висвітлені в працях різних вчених, зокрема, Парунакяна В.Є, Цвєткова Ю.М., Аксєнова І.Я., Соколова Л.М., Карпінського В.Б та інших, а також у періодичних виданнях «Економіка України», «Регіональні перспективи» та ін.

Основоположником є Закон України ? Про залізничний транспорт? та Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 року.

В роботі використана значна кількість посібників, написаних сучасними дослідниками, на науковій базі яких й побудоване дане дослідження.

Отже, економічний розвиток залізничної галузі, її технічне переоснащення, дозволив не тільки відродити окремі галузі промисловості України — машинобудування, будівельних матеріалів, чорну металургію, нафтохімічну, але і прискорити темпи загальнонаціонального промислового виробництва.

Розділ І. Стан розвитку залізничної мережі

Історія розвитку залізничного транспорту не відділена від історії людського суспільства. Причиною цього є те, що без переміщення знарядь та предметів праці й самої людини неможливі ні виробництво споживання, ні яка-небудь інша цілеспрямована діяльність.

Технічний переворот, що охопив країни Європи і названий «промисловою революцією», суттєво вплинув на темпи розвитку виробництва і торгівлі. Але транспорт у вигляді різноманітних парусних суден, деяких в’юнких тварин і візків виявився не в змозі забезпечувати потреби машинного виробництва. Тому одночасно із промисловістю в цей період почав розвиватися й транспорт. Вона дозволяла створити транспортну одиницю, що могла самостійно рухатися і не залежити від погодних умов.

Протягом короткого періоду часу (кінець 18 - поч.. 19 ст.) з’явились й почали широко розповсюджуватися пароплави, паровози, парові сухопутні екіпажі. Новий поштовх до розвитку транспортної системи дало створення двигунів внутрішнього згорання (кінець 19 – початок 20 ст.).

При капіталістичному способі виробництва, по мірі розвитку і становлення підприємств, ускладнювалась техніка й технологія виробництва, а тому зріс обсяг продукції. Місцеві ринки переростали в національні й міждержавні. В цих умовах власникам підприємств було нелегко утримувати своє складне власне транспортне господарство, раціонально його використовувати. Тому саме з цього часу, поступово почалось виділення транспорту в самостійну галузь, що виконувала перевезення вантажів і пасажирів для будь-якого клієнта за платню.

В умовах капіталістичного виробництва транспорт переніс кардинальні зміни перш за все, почалось широке застосування механічного двигуна, відбулося значне розширення сітки транспортних комунікацій, транспорт виділився в особливу галузь економіки, і що саме важливо, засоби транспорту диференціювались, з’явились такі види транспорту: морський, річковий, залізничний, автомобільний, повітряний. Тобто виробнича спеціалізація почала поширюватись на транспорт, зокрема на залізниці, з’явилися такі спеціальності як машиніст, провідник, механік, ремонтник локомотиву. Світова система залізниць складається на початку 20 ст.

Залізниці є в 140 країнах світу, а протяжність їх становить приблизно 1,2 млн. км. Найбільшу довжину мають залізниці в США (біля 240 тис. км). Канаді (90 тис. км). Росії (86 тис. км). Більше половини експлуатаційної довжини випадає на розвинені країни і лише 1/5 – на ті, що розвиваються. Відповідно, у першому випадку щільність залізничних шляхів набагато вища, ніж у другому. Найвища вона в Бельгії, Німеччині, Швейцарії: 4-18 км/100км2. У багатьох країнах цей показник не перевищує 0,1-0,5 км/100км2. Є країни, що не мають залізниць: Кіпр, Лаос, Нігер, Чад, Бурунді, Ісландія, Афганістан, Непал, острівні держави Океанії і Карибського басейну.

Залізнична мережа розвинених країн вирізняється високою пропускною здатністю. Цей показник залежить від кількості прокладених ліній. Більша частина залізниць – одноколійна: двох - та багатоколійні становлять приблизно 1/7 загальної довжини залізниці світу. Багатоколійні залізниці розташовані на підходах до великих залізничних вузлів. Іноді в потужних індустріальних районах між постачальником і споживачем сировини прокладається декілька залізниць для безперебійного постачання вугілля, залізної руди тощо.

У світі використовується кілька типів залізничної колії: нормальна, широка, середня та вузька. До нормальної відносять західноєвропейську, або стефенсонівську (1435 мм), та колію, що історично склалася на просторах Російської імперії (1524 мм). Перша переважає в більшості країни Європи, у Північній Америці, Північній Африці, Австралії, на Близькому та Середньому Сході; друга – на території незалежних країн, що утвердилися