на руїнах радянської імперії. Широка колія буває двох видів: іберійська (1656 мм) та ірландська (1600 мм). Перша поширена в Індії, Пакистані, Аргентині, друга – в Португалії. Ірландії, Шрі-Ланці. Середня колія теж буває двох видів: капська (1067 мм) та метрова (1000 мм).Першу будують у Японії, Індонезії, Новій Зеландії, ПАР, Австралії, у деяких країнах Тропічної Африки, другу – в країнах Індокитаю, у Бразилії, у – віддалених районах Індії, Пакистані, деяких країнах Західної Африки. Вузька колія (600-900 мм) є в країнах Тропічної Африки та Центральної Америки. У цих регіонах вона іноді сусідує з середньою колією. На нормальну колію у світі випадає 75%, на середню – 17%, на широку – 7%, на вузьку – 2%. В Європі та Північній Америці 98% колії – нормальна та широка.
Характерною особливістю залізничного транспорту є наявність великих трансконтинентальних залізниць. У Європі: Брест (Франція) – Париж – Берлін – Варшава – Москва – Єкатеринбург, Копенгаген – Гамбург – Франкфурт-на-Мані – Мілан – Рим – Реджо-ді-Калабрія, Амстердам – Брюссель – Париж – Мадрид – Кадс та багато інших, що перетинають континент у різних напрямках.
Споруджуються залізниці, які з’єднують північні райони Америки з південними. В Африці немає таких магістральних доріг. Виняток становлять залізниці, прокладені в широтному напрямі на півдні материка. Лобіту – Бейра та Людеріц – Дурбан. В Австралії відома дорога Сідней – Перт. В Азії триває робота з об’єднання залізничної мережі континенту: споруджується Трансазійська магістраль від Стамбула до Сінгапура (14 тис. км).В Індії побудовано Трансіндійську магістраль. У Росії Транссибірська магістраль (Челябінськ-Владивосток). Паралельно їй прокладено Південно Сибірську та Сибірську магістраль.
В Україні за загальною довжиною колій залізничний транспорт посідає четверте місце у світі, за вантажооборотом він виконує основні обсяги перевезень – 40-50%, а за пасажирооборотом є незаперечним лідером – на нього припадає 50-70% від загального обсягу перевезень. Довжина залізничних доріг становить близько 23 тис. км.(2/3 із них електрифіковані).
На території України виділяють шість залізничних доріг, що функціонують: Південно-Західну, Львівську, Південну, Донецьку, Придніпровську, Одеську. На сітці цих доріг присутні 1962 станції. Найважливіші внутрішні магістралі: Донбас – Кривий Ріг, Харків – Севастополь, Київ – Львів, Львів – Одеса. З’єднують Україну з найближчими сусідами залізничні магістралі: Донбас – Харків – Курськ – Москва, Донбас – Москва, Львів – Краків, Одеса – Київ – Москва, Чоп – Прага та ін.(16,с.203)
Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України посилюється тим, що через територію держави пролягають основні транспортні транс’європейські коридори: Схід-Захід, Балтика-Чорне море. Зокрема, транс’європейська залізнична магістраль Е–30, що бере початок у Берліні, перетинає Україну за маршрутом Мостиська- Львів-Київ і йде далі до Москви.
Залізнична галузь незалежної України щорічно забезпечує перевезення понад 300 млн.т. вантажів та біля 500 млн. пасажирів. Вона пройшла складний період становлення і розвитку держави, пошуку шляхів виживання в умовах переходу до ринкових відносин.
Основним досягненням перших 5 років існування залізничного транспорту незалежної України було збереження цілісності галузі, закріпленої у 1996 році Законом України "Про залізничний транспорт". Але економічні негаразди продовжувались.
7 червня 2006р. виповниться 136 років із дня підстави однієї з найстарших магістралей України – Південно-Західної залізниці. Необхідність будівництва залізниць на Україні виникла давно. Цьому сприяло географічні положення краю, природні багатства. Україні потрібні були залізниці для вивозу сільськогосподарської продукції з родючого Південно-Західного краю і продукції промисловості з районів Донбасу і Кривого Рогу.
Першим у 1825р. порушив питання про необхідність будівництва залізних доріг на Україні винахідник і підприємець В.П.Гур’єв, що вважав необхідним зв’язати залізницями Одесу і Петербург через Київ, Одесу з Москвою через Київ, Чернігів. Для України період 90-х років XX сторіччя характеризувався пожвавленням як у промисловості, так і в сільському господарстві. У нових умовах не можна було обходитися без такого сучасного і досить розвитого виду транспорту як залізничний, який знаходиться в найтіснішому зв’язку з всією економікою країни. Почалося будівництво першої залізниці на Україні, що була побудована в 1865 року від Одеси до Балти довжиною 213 км. Залізниця Одеса – Балта будувалася за казенний рахунок біля трьох років (1862-1865р.). Це була перша лінія майбутніх Південно-Західних залізниць. У травні 1868 року приступили до будівництва Київо – Балтської залізниці. Іноземні підрядчики, бачачи можливість розбагатіти за казенний рахунок, установили на будівництві твердий режим. Роботи велися на низькому технічному рівні, без дотримання елементарних умов охорони праці. Рух потягів на цій лінії було відкрито через 4 роки 7 червня 1870 р, що і було покладення початком існуванню залізниці.
До 1870 року в Україні були побудовані наступні залізничні лінії:
Львів – Чернівці (267 км. у 1866р.), Балта – Елисаветград (Кіровоград) – Гаків ( 430 км., у 1868р.), Ворожінн – Конотоп – Бровари (294 км., у 1868р.), Курськ – Харків – Слов’янськ –Таганрог – Ростов (680 км. по території України, у 1869р.), Перемишль – Львів – Тернопіль (141 км., у 1870р.).
Залізниці є базовою галуззю економіки України та являють собою найважливіший, стрижневий елемент транспортної системи. Саме на них припадає 85,1 % вантажообігу (без урахування трубопровідного транспорту) та 54,5 % пасажирообігу.
Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км.) у 3-5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн. Розподіл вантажних перевезень між видами транспорту в Україні значно відрізняється від ЄС, де частка залізниць становить 8%, автотранспорту 44 %, морського та річкового – 45 %. На сьогодні