(2) Причиною неадекватного розуміння й неадекватних читацьких реакцій може бути неврахування соціального емоційного досвіду аудиторії. "...Прийоми передачі почуттів, думок, настроїв і переконань ефективні, доки вони( ізоморфні (подібні, співвідносні) способам мислення читача, розгортаються в формах, адекватних його власним уявленням, і не суперечать його досвіду" [24]. Якщо без достатньої авторської мудрості й аргументованості про одіозну особу говорити гарні слова, то автор лише вступить в соціальний конфлікт із читачем і не матиме впливу на аудиторію. Переконування "в лоб" - це не кращий прийом. Ламати соціальний емоційний стереотип треба поступово, розумно, обережно.

(3) Найбільш прихованою для аналізу причиною порушення розуміння тексту є невідповідність мотиваційно-цільової сфери автора мотиваційно-цільовій сфері читача. Для автора текст завжди є засобом упливу на аудиторію, для читача - матеріалом, на основі якого може бути прийняте рішення. Для автора текст є результатом знакової діяльності, продуктом його розумової праці; для читача ж він стає лише сировинним проміжним матеріалом, що буде використаний під час досягнення певної читацької мети. І як засіб упливу, і як матеріал для прийняття певного рішення текст завжди включений в систему мотивацій, цілей, смислів і ними зумовлений. Тобто текст завжди має діяльнісну змістову структуру. Ідеальним варіантом є та ситуація, коли мотиваційно-цільова сфера читача збігається з мотиваційно-цільовою сферою автора. Такий збіг буде запорукою адекватного розуміння тексту читачем. Але часто читач шукає в тексті те, що потрібне йому, а не те, на що хотів звернути увагу автор. Читач шукає у тексті відповіді на свої запитання, яких і не міг передбачити автор. Все це створює основу для виділення у тексті певного змісту як основного, який не був важливим для автора і не формував його головну тему. Безперечно, автор не може передбачити, в яку систему мотивів, цілей, смислів буде включений читачем текст. Але автор повинен все-таки прогнозувати можливі реакції аудиторії на текст, подумки включаючи його в різні мотиваційно-цільові системи, з метою уникнути небажаних інтерпретацій змісту читачем.

Література

1.З приводу розмежування термінів "твір" і "текст " у 1965 році на сторінках журналу "Русская литература" відбулася дискусія (див.: Бухштаб Б. Что же такое текстология? // Рус. литература. - 1965. - № 1. - С. 65-75; Лихачев Д.С. По поводу статьи Б. Я.Бухштаба // Рус.литература. - 1965 - № 1. - С. 76-89; Прохоров Е. Предмет, метод й обьем текстологии как науки // Рус. литература. - 1965. - № 3. - С. 146 -150.
2. Прохоров Є. Названа праця. - С. 148.
3. Див., наприклад: Феллер М. Д., Квітко І. С., Шевченко М. Г. Довідник коректора. - Харків, 1972.
4. Социальная практика й журналистский текст /Под ред Я. Н. Засурского, Е. И. Пронина. - М., 1990. - С. 41.
5.Феллер М. Д. Эффективность сообщения и литературный аспект редактирования.- Львов, 1978. - С. 5.
6. Ці функції розглядаємо за Феллером М. Д. (Назв, на праця. С. 36).
7. Риторика Аристотеля. - Спб., 1850. - С. 5.
8. Не слід змішувати поняття "жанри творів" і "текстові жанри". Останні ще не вивчені, оскільки не досліджені графічно-знакові типи текстів.
9. Локутивний - пов’язаний із потребами комунікації , спрямований на спілкування.
10.Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельнocть. - М., 1969. - С. 27.
11. Жинкин Н. Механизмы речи. - М., 1958. - С. 54.
12. Кубрякова Е. С. Номинативный аспект речевой деятельности. - М., 1986. - С. 113; Жинкин Н. И. Названa праця. -С. 143.
13. Лурия А.Р. Язык и сознание. - М., 1979. - С. 191.
14. Іванченко Р. Г. Літературне редагування. - К., 1983. С.11.
15.КубряковаО.С. Названа праця. - С. 114.
16. Традиційно в рамках логіко-граматичного учення про діалектичну єдність мови й мислення думка розглядалася тільки в формі судження, що має двоелементну структуру, паралельну двоелементній структурі речення. Між судженням і реченням існує структурний паралелізм, який обмежує проблему вираження думки мовною комбінаторикою елементів структури. Як вважає О. О. Леонтьєв, "саме формулювання про "нерозривний зв’язок" мови і мислення беззмістовне, оскільки недостатньо говорити просто про зв’язок мови і мислення, хоч і нерозривний. Людське мислення тільки опосередковане мовою та знаковими системами (Леонтьєв А. А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. М., 1969. С. 154-155). Це значить, що між думкою і реченням немає структурного паралелізму і що структура думки, її змістовий обсяг лиш опосередковані мовою і повністю нею не виражаються.
17.Чуприкова Н. И. Психика и сознание как функция мозга. - М, 1985. - С. 86.
18.Потебня А. А. Полное собрание. - Т. 1. Мысль и язык. - Одесса, 1922. - XXIX. - С. 112.
19. Rivers Wilga M. Speaking in Many Tonfues. Essays in foreign language teaching. – Cambrige University Press, 1983. - С. 80.
20. Феллер М. Д. Названа праця. - С. 14.
21.