Курсова робота

з журналістики

Загальна характеристика масовоінформаційної діяльності

Теорія масової комунікації.

Слово комунікація прийшло до нас через англійську мову (communication) від латинського communicare, що означає “пере-бувати у зв’язку, брати участь, об’єдну-ва-тися”. Слова communi---cate, community, communication однокореневі. Українськими від-по-від-ни-ками є сполучатися, спілкуватися, спілка, спільнота, спілкування. Російськими, відповідно, общий, общество, об-щать-ся, общение, приобщить. Як бачимо, ідея єдності, об’єднан-ня, зв’язку зі спільнотою є визначальною для поняття комуніка-ції, або спілкування. Спілкуватися -— то є ставати членом спіль-ноти, а це означає співпереживати, ставати духовно близьким, дотримуватися норм співжиття. Визначальним тут є зв’язок між членами спільноти, але безперечно цей зв’язок має бути не так фізичним, як духовним. Факт духовної єдності й наявність спільних форм духовного зв’язку творять спільноту. Спілкування, або комунікація, й означає встановлення такої єдності за допомогою відповідних форм духовного єднання (духовних зв’яз-ків). Духовне єднання є нічим іншим, як роботою душі й розуму. Таким чином, порозуміння є важливим чинником спілкування, оскільки тільки розумове єднання може свідчити про спілчанську єдність, єдність думки і справи.

Отже, спілкування, якщо воно відбувається, передбачає такі ознаки:

1) комунікаторів — тих, між ким відбувається спілкування, зокрема комуніканта — того, хто ініціює процес спілкування, ви-ступає його адресантом, і комуніката — того, на кого спрямоване спілкування і хто є його адресатом;

2) духовно-інтелектуальну єдність тих, хто спілкується, — спі-ль-ну свідомість, спільну культуру;

3) спільну форму духовного буття — мову;

4) при потребі загальнозрозумілі знакові системи, що замі-ню-ють мову в певних ситу-аціях, — письмо, іноземні мови та ін. зна-кові системи;

5) при потребі створені спільнотою засоби спілкування — кни-ги, періодичні видання тощо;

6) соціально-психологічну здатність до спілкування — здатність говорити, ви-слов-лювати думки, почуття згідно з виконуваною соці-аль-ною функцією й соці-аль-ними приписами та здатність слухати, сприймати й розуміти висловлене залежно від соціальної функції слухача/читача, а також соціальних вимог.

Основними результатами успішного спілкування завжди є взає-мо-порозуміння й згода: згода слухача з мовцем, згода чинити, як того вимагає співрозмовник і ситуація. Процес спілкування може бути ускладнений суперечками, непоро-зумінням, але спілкування завжди має завершуватися повною згодою. Згода на 30% означає те, що спілкування, на жаль, теж відбулося лише на 30%. Тому важ-ливими під час спілкування є вміння й методи переконання спів-розмовника, аби забезпечити повну згоду й уникнути конфліктності у комунікативній ситуації. Ці вміння входять у професіограму фа-хів--ця з питань спілкування, а методи переконання є підґрунтям йо-го професійних знань. Основний конфлікт під час спілкування — це конфлікт між співрозмовниками при відсут-ності згоди через непорозуміння. Комунікація завжди є тривалим процесом, що пере-буває у стадії пошуку порозуміння і згоди. Комунікація — це не ре-зуль-тат, це процес пошуку результату.

У цій лекції ми обмежимося лише короткою характеристикою явища спілкування. Зазначимо тільки, що спілкування як термін є повним синонімом термінові комунікація. Наша дисципліна могла б називатися “Теорія масового спілкування”. Але чому ж ми віддаємо перевагу слову комунікація?

Назвемо причини нашого вибору.

1. Найголовніша причина — поширеність терміна комунікація у науці та виробничій сфері на позначення процесу спілкування, пов’язаного з діяльністю засобів масової комунікації й журналі-сти--кою. Зверніть увагу на існування хоч би таких назв: міжнарод-них неурядових організацій — Міжнародна асоціація медіа- та комунікаційних досліджень, Всесвітня асоціація християнської ко--му-нікації, Центр комунікації та прав людини і т. п.; монографій, нау-кових збірників, підручників — Теоретико-методологічні ос-но-ви вивчення змісту масової комунікації, Элементы теории ком-муникации, Теория и практика коммуникации, Теорія кому-ні-ка-ції, Масова комунікація, Ценности и символы в массовой ком-муни-кации і т. д.

2. Певна обмеженість слова спілкування щодо функціонування його у науковій і виробничій сферах. Наше слово має переважно нетермінологічний характер вживання, що зумовлено експансив-ним вторгненням кальки інтернаціонального слова communication через англійську та інші романо-германські мови у нашу науку й прак-тику, оскільки питання вивчення процесів спілкування (кому-нікації) у західній науці було поставлено набагато раніше, ніж в українській чи російській. Вже на початку ХХ століття “бурх-ли-вий розвиток преси, що досягла масових тиражів, а також доку-ментального й художнього кінематографу, активне впровадження радіо в побут привернули до них увагу, породили переконання, що ці мас-медіа мають неабияку владу над масовими аудиторіями, впливають на суспільну думку, змінюють ставлення та поведінку, нав’язують політичні орієнтації” [Зернецька, 19]. Все це якоюсь мірою привело до тлумачення кальки англійського слова комуні-ка-ція як терміна з багатозначною структурою і обмеженого вжи-вання рідного слова спілкування на позначення, зокрема, процесів масової комунікації.

Нині в науці існує сотня визначень комунікації. Ще в 70-х роках ХХ ст. F. в статті про поняття комунікації зафіксував 95 дефініцій і згрупував їх у 15 категорій [Dance F.]. Польська дослідниця H. Waliсska de Hackbeil у 1975 році у своїй докторській дисертації “Поняття комунікація в американській теорії масової комунікації” зафіксувала понад 200 дефініцій, що віднайшла в американській літературі, і виділила в них 18 семан-тичних (значеннєвих) категорій. Польський комуніколог T. Goban-Klas у своєму підручнику “Засоби масової комунікації і масова комунікація” наводить сім типових визначень комунікації [Goban-Klas T., 42—43]: комунікація як трансмісія (трансляція, переда-ча) інформації, ідей, емоцій, умінь; комунікація як розуміння інших, коли ми й самі прагнемо, щоб нас зрозуміли (комунікація як порозуміння); комунікація як вплив за допомогою знаків і символів на людей; комунікація як об’єднання (творення спіль--ноти) за допомогою мови чи знаків; комунікація як взає-модія за допомогою символів; комунікація як обмін значен-нями між людьми, які мають спільне в сприйманні,