Ми ще не раз повернемося до цього, бо це робити зобов’язує нас наша професія, але сьогодні скажу: комуні-кація за своєю при-ро-дою є “агресивним” процесом, процесом уп-ли-----ву на людину або суспільство, оскільки процес встановлення кон--так--тів (чим є ко-му-нікація), хоч сам собою і безболісний, але не такий уже й наївний щодо методів і способів контактування; він може бути нав’язливим, грубим, підступним і т. п. І лише з кон’-юнктурної точки зору або через наукове невігластво можна сказа-ти, що комунікація — це дисти-льований процес передачі інформа-ції, не пов’язаний з упливом на людей. Про цей уплив ви повинні па-м’-ятати постійно і повинні добре усвідомлювати, щу ви робите словом і нести за це відповідальність, якщо не перед своєю сові-стю, то перед законом. Говорячи про своє право на слово, ви по-вин-ні подумати і про права того чи тих, хто вас слухає. Не можна бути егоїстом і прагнути сказати за будь-яку ціну своє слово, треба поважати тих, хто вас слухає, і думати про те, чи потрібне їм ваше слово. Треба думати не тільки про свої права, а й про права тих, з ким ви спілкуєтеся.

Сьогодні, як приклад, ми переглянемо сюжет каналу OTV, в якому співачка Астрая говорить про безцеремонне втручання журналістки у її приватне життя.

11 серпня в літньому концертному залі м. Ялта на своєму концерті Філіп Кіркоров висловився про ЗМК як четверту владу. На його дум-ку, вони ні четверта, ні п’ята, ні шоста. Не достатньо пописувати всякі статеєчки, втручаючись в інтимне життя, і вважати себе владою. Це “мания величия”, сказав співак. І справді, ЗМК не є власне владою, але вони мають таку ж владу над людьми, яку мають і той же Філіп Кіркоров, хто зібрав кількатисячну аудиторію й зумів утримати її про-тягом двох годин, й інші артисти, оратори, інші майстри слова.

Наше визначення комунікації, як і всі інші, не претендує на вичер-п-ність. Його можна доповнювати, розширювати, модифікувати, що ми зараз і зробимо, коли поведемо мову про масову комунікацію.

Визначення масової комунікації не можна витворити простим до-да-ванням слова маси до слова комунікація. Зміна звичного для нас міжлюдського характеру комунікації, коли спілкуються двоє, привела до глобалізації й модифікації самого процесу спілкування. Якщо у ти-по-вих, побутових або навіть виробничих, ситуаціях спілкування вини-кає ніби стихійно, раптово і як дія, підпорядкована основному, напри-клад, виробничому виду діяльності, включається в неї, то намагання спілкуватися з масою людей, переконувати їх у чомусь змушує кому-ні-канта ставитися до спілкування серйозно, готуватися до нього. А для людей, які постійно займаються спілкуванням і воно є їхньою пра-цею (наприклад для учителів, письменників, лекторів і для нас жур-на-лістів),— спілкування перетворюється у роботу, яку вже можна назвати професіональною діяльністю суспільно-культурного плану і моти-вом якої є ідея згуртування людей навколо іншої ідеї або якоїсь спра-ви.

Таким чином, під масовою комунікацією (масовим спілку-ванням, mass communication) ми розуміємо організоване спіл-ку-вання,

що є видом суспіль-но-культурної діяльності,

яка відбувається у вигляді взаємопов’язаних інтелекту-аль-но-ми-сли--тель-них та емоційно-вольових дій,

спрямованих на духовне, про-фе-сій-не чи інше єд-нан-ня ма-си людей (мас).

Основним у цьому визначенні є розуміння комунікації як ор-га-ні-зованого спілкування, або діяльності, тобто такої активності людей, яка має свої мотиви, свою структуру, яка складається з дій — актів, підпорядкованих меті. До речі, будь-яка діяльність не існує сама собою, вона завжди представлена конкретними діями і в них реалізується. Найприроднішими діями, в яких від-бу-вається спілкування як діяльність, є мовні дії, або мовлення.

Те, що масова комунікація є організованим спілкуванням, має принципове значення для розуміння формування й розвитку масовоінформаційних процесів у суспільстві. Ідея організовано-го спілкування може виникнути лише у ситуації від-по-ві-даль-но-сті мовця (комуніканта) за свою “словесну роботу”. Ця відпові-даль--ність рідко виникає під час спілкування двох людей, бо та-ке спілкування має рівень переважно побутової міжособистісної комунікації. Масовість акту мов-ленн-я, коли на тебе дивляться сотні очей, дає відчуття важливості виконуваної справи, тобто акту мовлення, і змушує серйозно ставитися до організації са-мо-го процесу спілкування. Окрім того, психологічно спілкуван-ня з масами — це є завжди вихід за межі свого звичного, непо-міт-ного для своєї ж свідомості “я”. Актуалізація свого “я”, тоб-то усвідомлення того, що і як ти робиш у цей момент, характер-на для особливих ситуацій, в які потрапляє людина. До таких ситуацій відноситься й комунікативна ситуація, в якій дово-дить--ся тримати слово перед масою людей. Усвідомлення ж сво-їх вчин-ків, дій, операцій, цілей, мотивів і т. п., а через усвідом-лення й керування ними лежить в основі професіоналізму, тобто майстерності. А це в свою чергу веде до професіоналізації дій, виникнення відповідної професії й підготовки відповідних фа-хів-ців. Таким чином, організоване спілкування, яким є масова комунікація, давним-давно набуло ознак професіональної діяль-но-сті й поставлене у виробничі умови поряд з розвитком засобів масо-вої комунікації, без яких ефективний зв’язок з масами не-мож-ливий, тобто поряд з виникненням індустрії мас-медіа. Згід-но з визначенням масового спілкування, взятого зі словника A Dic-tionary of Communication and Media Studies (Ed. by J. Watson and A. Hill.— London, New York, Sydney, Auckland, 1997.— C. 132—133), цим терміном позначають “інституалізовані форми ви-роб-ництва і розповсюдження загальнодоступних