В іншому визначенні масової комунікації, взятому зі словника Ellmore R. T. Mass Media Dictionary (Lincolnwood, 1992.— С. 351), наголос зроблено на швидкому розповсюдженні копій інформації, виготовлених механічно або електронно для гетерогенної (різнорід-ної) і дуже великої кількості індивідуумів. Це швидке розповсю-джен-ня інформації згадуваний уже дослідник Г. Г. По-чепцов навіть поклав в основу визначення комунікації взагалі: “…пропонуємо визначити комунікацію як процес прискорення обміну інформа-цією” [Почепцов Г. Г., 1999, 19].

Отже, беручи до уваги професіональний аспект масової комуні-ка-ції на сучасному етапі, ми можемо запропонувати таке її визна-ння:

Професіональна масова комунікація — це майстерно органі-зо-ване спілку-вання у вигляді суспільно-культурної діяльності,

учасниками якого є, з одного боку, про-фесіональні мовці (ко-му-ні-ка-то-ри, або комунікан-ти), що чи-нять згідно з суспільно-етич-ними нор-ма-ми, закона-ми держави, ви-мо-гами тех-но-логії ор---га-нізації мовлення й спілку-ван-ня,

і, з іншого боку, маса людей (маси, комунікат),

на яку здійснюють уп-лив професіональні мовці через засоби масової комунікації,

що є продук-том професійної масо-во-ін-формаційної діяльності у сфері інформаційної інду-стрії як “ін-сти-туалізова-ної форми ви-роб-ництва і роз-пов-сюдження загально-до-ступних (публічних) повідомлень, які поширюються у великому мас-шта-бі, вклю-ча-ю-чи значний розподіл праці в їхньому виробни-чому процесі та функціонуванні через складне посеред-ництво дру-ку, фільму, фотографії та звукозапису” (J., A. Hill).

Становлення масової комунікації як сфери професіонально орга-ні-зо-ва-ної суспільно-культурної діяльності так чи інакше пов’язано з виникненням професії комунікатора, яка у суспільстві офіційно ще не є визнаною (навіть ідуть дискусії навколо того, журналіст як ко-му-нікатор — це професія чи ні), і розвитком виробничої сфери для забезпечення масової комунікації.

Професія виникає там і тоді, де й коли починають говорити про професіоналізм, майстерність. Професіоналізм журналіста як кому-ні-катора сьогодні є очевидним. Власне, ми й намагаємося розрізняти у журналістській справі професіоналів і непрофесіоналів, любителів, “чайників”. Професія журналіста існує, інша річ, який її статус і до якої сфери людської діяльності вона належить. Відповідь одна: до сфери професіональної масової комунікації як виду суспіль-но-куль-тур-ної діяльності і має статус творчої про-фесії, пов’яза-ної зі ство-рен-ням неповторних, оригінальних тво-рів.

Творча праця відрізняється від нетворчої тим, що при творчій пра-ці не можна поставити на потік виготовлення стандартних пред-метів виробництва. Продукт творчої праці завжди існує в одному при---мірнику й позначений індивідуальністю виготівника, його світо-ба--чен-ням, розумінням життя тощо. Під час комунікації сказане мов-цем слово — це тільки його слово, що виражає тільки його задум, сподівання, тільки його емоції. Але це зовсім не означає, що творча праця раз і назавжди позбавлена технологізації процесів праці, уні-фі-кації певних операцій. Межа між “творчим” і “нетворчим” змінна, вона залежить від стану професії, рівня наукового розвитку су-спіль-ства, освіченості виконавця роботи. Очевидним сьогодні є те, що, на-при-клад, пошук інформації для написання творів більшою мірою стає вже справою технологічної освіченості, ніж творчого натхнен-ня.

У складних формах діяльності, як і професіональної ма-со-вої ко-му-ні-кації, ряд процесів може мати чисто творчий харак-тер, а інші процеси можуть технологізуватися й “ставати на потік”, а та-кож переходити у сферу виробництва.

Для розуміння співвідношення творчого й виробничого у струк-турі діяльності необхідно уявити її структуру.

Масова комунікація як суспільно-культурна діяльність включає дії мовців (комунікантів), а також дії мас (комунікатів). Очевидним є те, що контакт між комунікаторами опосередкований засобами масо-вої комунікації, які функціонують у системі масової комуніка-ції для забезпечення впливу комунікантів на комунікатів.

1. Яке ж співвідношення творчих і нетворчих процесів у струк-турі масової комунікації та чим зумовлене це співвідно-шен-ня? 2. Чому виробничі процеси у структурі масової комунікації при--ве-ли до піднесення масовоінформаційної діяльності у наш час і чим по-зна-чений розвиток сучасної інформаційної індустрії у світі?

Постараємося якомога коротко відповісти на поставлені запи-тан-ня.

1. Комунікація від природи своєї є конституюючим фактором су--спіль-ного розвитку. Немає спілкування — немає спільноти. Як-що ми, фантазуючи, припустимо, що суспільство, яке не розвивається, може бути без науки, освіти, то без спілкування, без передачі інфор-мації суспільство існувати не може взагалі.

На ранніх етапах суспільного розвитку комунікація має виключ-но опера-ці-о-нальний рефлекторно-поведінковий характер і залежить від віталь-них, тобто життєвозабезпечувальних, потреб людей. Лю-ди об’єднувалися в колективи, групи з метою отримання їжі, будів-ництва житла тощо. У цій ситуації комунікація виступала знаряд-дям об’єднання у групи.

З суспільним розвитком і перетворенням комунікації в систему усвідомлених, цілеспрямованих дій, скерованих на процес свідо-мо-го вста-нов--лен-ня й підтримання контактів між членами суспіль-ства, спілкування могло набирати характеру творчого процесу, коли ре-ак-ція комуніката прогнозувалася мовцем, подумки “створювала-ся”, “пророблялася” у своїй уяві і була ніби витвором мовця.

З глобалізацією процесу комунікації, зокрема виникненням фор-ми масового спілкування, творчий характер комунікації міг посту-пово втрачатися через свідоме втручання в акт комунікації: його планування, прогнозування реакції мас, свідоме керування масами тощо. Комунікація ніби стає на “виробничий конвеєр”.

Ми, сучасники, є свідками того, як у структуру професіональної масової комунікації включаються елементи виробничого процесу, пов’язані з агітацією, пропагандою, маніпулюванням масами, зом-бу-ван-ням людей. Якщо комунікацію розглядати як виробничу ді-яль-ність, це означає, що ми повинні ставитися до неї як до