Я намалював вам жахливу картину впливу на людей. Як бути? Чи можна обмежити людство у втручанні в процеси комунікації? На якому рівні варто розглядати вплив на маси?

Думаю, я не зроблю відкриття, коли скажу, що поступ людства в пізнанні самого себе і своїх процесів зупинити не можливо. При-му-сова, диктаторська зупинка людства матиме такі ж жахливі на-слід-ки, як і, скажімо, зомбування мас. Людству нічого більше не залишається, як тільки скерувати свою розумову енергію у пра-виль-не русло, хоч межа між “правильним” і “неправильним” на-стіль-ки хистка, що її неможливо завжди правильно провести.

В усі часи комунікація як вплив людини на людину залишиться і на рівні поведінки, зокрема, у побутових ситуаціях, простих ситу-а-ціях мовлення, і на творчо-діяльнісному рівні, коли, наприклад, учи-тель готується до уроку, лектор до виступу й прогнозує реак-цію ау-ди-торії. Але ніхто не заборонить людству розглядати кому-ні-ка--цію і на виробничо-діяльнісному рівні. Інша річ, на що має бути спря-мована така комунікація. Це вже залежить від виховання, куль-тури тих, хто розглядає комунікацію як працю, спрямовану на пере-творення мас з одного стану в інший. А хіба комунікація, вклю-чена у сферу педагогічної діяльності, не є позитивним факто-ром у формуванні молодшого покоління? Хіба такої комунікації треба боятися? Не можна допускати культової комунікації, яку пе-ре-жив колишній Радянський Союз, фашистсько-гебельсівської про----па-ганди, якої зазнала Німеччина. Треба на сторожі слова й дій по-ставити честь і совість, мудрість і далекоглядність, щоб уникну-ти спілкування як форми духовного рабства і закабалення, розроб-ле-ної у царстві темних сил і застосованої до людей за шкідливими тех-но-ло-гіями.

Виробничий підхід до процесу масової комунікації був зумов-ле-ний самою структурою масової комунікації та переходом люд-ства на рівень побудови індустріального суспільства. Якщо усне спілкування могло мати пове-дінковий характер, то письмове, пов’-яза-не зі створенням текстів, так чи інакше набувало творчого ха-рак-теру, оскільки мовець уже свідомо працював над твором,, тво-рив свою картину світу. В той же час написання текстів твору, зокрема, їх дублю-вання набувало виробничого характеру, бо було пов’язане з ви-готов-ленням знакових форм твору за певними прави-ла-ми й на ос-но-ві конкретних друкарських технологій, що час від часу удо-скона-лювалися.

З розвитком технологій у виробничу сферу потрапили й такі про-цеси масової комунікації, як збір даних через інформаційні ме-ре-жі й збереження інформації у вигляді банків даних, виробництво носіїв інформації — книг, газет, журналів тощо, виготовлення засо-бів масової комунікації як інформаційно-знакових систем, які, з од-ного боку, є творчим продуктом, бо створені одним або кількома авторами, дизайнерами, художниками, редакторами, сценаристами, режисерами тощо, а з іншого боку, оформлені за певними прави-лами й стандарта-ми й розмножені у великій кількості. Таким чи-ном, у структуру масо-вої комунікації, особливо професіональної, були включені виробничі процеси, що лягли в основу виникнення інфор-маційної індустрії.

2. Намагання поставити масову комунікацію на рейки виробни-цтва дало поштовх розвитку масовоінформаційної діяльності як ви-роб-ни-чої й становленню галузей інформаційного виробництва, та-ких як преса, телебачення, радіомов-лення, книговидання тощо.

Особливого розвитку масовоінформаційна діяльність набрала в ХХ столітті, позначеному глобальними економічними й соціаль-ни-ми трансформаціями. В той же час світова інформаційна індустрія, що сформувалася на основі розвиненої масовоінформаційної діяль-но--сті, стає причиною глобальних трансформацій у світі. Як заува-жує до-слі-д-ниця О. В. Зернецька, характер цих нових глобальних тран-с-фор-ма-цій “великою мірою визначається й тим, що людство нині вступає в ін-формаційну еру — еру складних процесів комуні-каційної револю-ції, інформаційних вибухів, які врешті-решт впли-ва-ють на встанов-лен-ня нового світового порядку”. І далі: “Глобаль-ний розвиток си-стем масової комунікації дедалі більше впливає на епохальні зрушен-ня” [Зернецька О. В., 7].

Інформаційна індустрія (або індустрія ЗМК, чи мас-медіа) зай-ма--ється, зокрема, виробництвом носіїв ма-сової інформації як засо-бів ма-со-вої ко--му--нікації, формує інформаційний простір держави, ве-де по-лі-тику в ін-фор-маційному просторі, збирає, зберігає, пере-робляє й по-ши--рює ін-фор-мацію. Становлення й розвиток інформа-ційної інду-стрії як сфери виробництва засобів масової комунікації (ЗМК), або засо-бів масової інформації (масового інфор-мування) (ЗМІ), зу-мов-лений (1) роз-ширенням сфери інформаційних потреб су--спіль--ст-ва, (2) су-спіль-но-економічним і науково-технічним роз-вит--ком су-спіль-ства, (3) процесами глобалізації системи масової кому-нікації, а також інших комунікаційних систем – виробничих, про-фе-сій-них тощо.

Свідченням розвитку інформаційної індустрії в Україні є хоч би такий факт: у 1997 році в Україні було зареєстровано 4824 періо-дичні видання, у 1999 — 5700 [Цит. за: Масова комуніка-ція, 7; Основи, 510].

За даними С. С. Свириденка на 1989 рік, з початку XV ст. ін-фор--ма-ційний потік зріс десь у 30 разів. Щорічно у світі друку-ється близько 100 тис. журналів шістдесятьма мовами, 5 млн. наукових статей, книг, брошур, 150 тис. дисертацій і звітів. Таке найважли-віше для науково-технічного прогресу джерело інфор-мації, як все-світній фонд списку винаходів (патентів) становить близько 500 млн. сторінок тексту і щорічно поповнюється на 1 млн. доку-ментів. Щохвилини у світі друкується близько 2 тис. сторінок наукових текстів [Свириденко С. С., 9; Різун В. В. та ін., 3—4]. Зрозуміло, що такий обсяг інформації не може збиратися, збері-га-тися, аналізуватися, оброблятися, готуватися й поширюва-тися без спеці-альних методів, технік, технологій, без технічних засо-бів. Ще у травні 1984 року на міжнародному семінарі в Бала-тон-сеплаке (Угорщина), який відбувся з ініці-а-ти-ви Інституту до-слі--джень і документації при Міжнародній організації журналістів і був присвячений проблемі