Розвиток інформаційних технологій як способів, прийомів, про---цесів, засобів організації інформаційної діяльності, теоретич-них знань про них є складником розвитку культури народу, ос-кільки вони пов’язані з освоєнням важливої й складної форми ру-ху матерії — інформації. “Так, в історії культури, згідно з філо-софією процесу, визначним представником якої став амери-кан-ський філософ Чарлз С. Пірс (1839—1914), етап ціле-спрямова-ного перетворення і використання інформації є третім, вищим ета-пом розвитку культури людства і технологій зокрема. Цей іс-то-ричний порядок розвитку технологій — від ціле-спря-мованого перетворення і використання матеріальних предметів (перший етап) та цілеспрямованого перетворення і використання енергії (другий етап) аж до цілеспрямованого перетворення і викори---стан-ня інформації (третій етап) — є водночас логічним поряд-ком, оскільки енергетичні носії і машини передбачають існування звичайних засобів праці, а також вони є необхідною передумовою розвитку і використання інформаційних носіїв — комп’ютерів, супутників тощо” [Різун В. В., 9].

Наявність технології праці лежить в основі розвитку певного ви-роб-ництва та цілої індустрії. Успіх розвитку інформаційної інду-стрії незмінно пов’язаний зі створенням досконалих засобів органі-зації праці, з автоматизацією процесів ін-фор--маційного виробницт-ва. Автоматизація виникає лише на високотехнологічних ділянках виробничих процесів, оскільки схематичне, автоматичне виконання пев-них виробничих операцій, введення будь-якого пристрою в дію може бути лише там, де виробничі операції легко формалізуються або успішно були формалі-зо-ва-ні, а значить, глибоко усвідомлені, про-аналізовані. Автоматизація виробничих про-це-сів є проявом ви-со--кого рівня технологізації виробництва і складовою части-ною будь-яких технологій.

Інформаційні технології базуються на понятті інформації як “знятого” в нежи-вому матеріалі відображення дійсності, яке от-ри-мують, зберігають, переробля-ють, видають, розподіляють і ви-ко-ристовують. Уже цей перелік операцій, на думку В. П. Ка-ши-рі-на, свідчить про те, що інформація є предметом і продуктом інфор-маційної індустрії і подібна до речовини та енергії. Заслуга в цьому перш за все належить кібернетиці [Каширин В. П., 58].

Основними атрибутами будь-якої технології є технологічний пред----мет (об’єкт), технологічні засоби праці та технологічний про-цес [Гуманітарні технології, 13]. Технологічний процес скла-дається з багатьох операцій, які в своїй сукупності можуть стано-вити певну техніку. Таким чином, технологічний процес може бути визначе-ний як система технік, що використовуються для досягнення певної мети.

В інформаційному виробництві технологічним предметом є ін-фор-мація на пев-ному носії, або засіб масової комунікації. Техноло-гіч-ними засобами праці є засоби отримання, зберігання, об-роб-ки і т. д. інформації на матеріальних носіях. Сюди на-ле-жить, зокрема, ком--п’--ютерна техніка, поліграфічні машини. Технологічний про-цес включає процеси збору інформації, її обробки, аналізу, зберігання, виго-тов-лення, тиражування, поширення. Відповідно, виділяються тех-ніки: техніка збо--ру інформації, техніка аналізу тощо. На жаль, система технік для інформа-цій-них технологій не досить розгалуже-на і відпрацьована, що пов’язано з немож-ливістю алгоритмізувати й автоматизувати сьогодні деякі комунікаційні про-цеси. Так, вибір актуальної теми, її аналіз важко уніфікуються й алгоритмізу-ються.

Способи організації виробничого процесу і сам виробничий про--цес залежать від предмета праці, від знання про нього. У цьому ви-пад-ку прийнято говорити про матеріалознавство як основу тех-ноло-гічного процесу, оскільки від знання про предмет праці зале-жить і сама організація праці. Тому знання про матеріальні носії інформації й саму інформацію (газету, журнал, книгу, телепе-редачу, текст, ви-дання тощо) є основою інформаційної технології.

Щодо технологічних засобів, то інформаційна індустрія все ж не є багатою, про що свідчить неспроможність наших машино-будівних технологій виготовляти такі машини, які б змогли мате-рі-алізувати тех-ніки аналізу, змістової обробки інформації та ін. Іс-ну-ючі технічні засоби, що вже стали традиційними,— магнітофон, друкарська ма-шин-ка, радіоприймач тощо — виконують здебіль-шого репро-дук-тив-ну функ-цію і можуть матеріалізувати тільки ті операції, які пов’язані з від-творенням голосу та зображення. Ці засоби виконують свою про-дук-тивну роль, але особливого зна-чен-ня вони набувають в ком-плексі з новітніми технічними засобами, до яких необхідно від-нести, зок-рема, комп’ютерну та іншу елек-тронну техніку. Ця тех-ніка прин-ци--пово відрізняється від репро-дуктивних технічних засо-бів. Вона, по--ряд із функцією відтво-рен-ня, здатна матеріалізувати операції от-ри--мання, збереження та обробки інформації. Людський мозок, попри всю його доско-на-лість, не здатен зберігати й обробляти швидко-плин-ний інфор-маційний потік. Електронна техніка уможли-вила ма-те-ріалізацію ін-формаційних процесів і дала поштовх для розвитку комп’ютер-них інформаційних технологій.

Комп’ютерна техніка завдяки своїй здатності керувати інфор-ма-ційними процесами стала важливим технологічним засобом в інфор-ма-ційній сфері. Сучасний фахівець фактично має під рукою (1) ін-фор-маційне джерело у вигляді банків даних, де інформація є мало-дискретною (малорозірваною) у просторі й часі, доступною зав-дяки інформаційним мережам у будь-якому куточку земної кулі; (2) ана-літичний пристрій, який допомагає фахівцю приймати рішен-ня; (3) ді-агностичний пристрій, здатний контролювати си-ту-ацію взає-мо-дії фахівця з технологічним об’єктом і коригувати дії фахівця; (4) кі-бернетичний пристрій, що здатен керувати діями фа-хівця через си-стему інтерфейсних пристроїв (динамік, принтер, монітор, телефон тощо).

Комп’ютерна техніка якоюсь мірою моделює діяльність фахів-ця че-рез матеріалізацію основних технік, які доводилося фахівцю вико-ну-ва-ти вручну. Прийде час фахівців-кіберів, але це стане мож-ливим тільки на базі штучного інтелекту. Поки що ком-п’-ю-тер-на тех-ніка для людини залишається лише