в немовлятах чоловічої статі, яких належало обирати і після суворої пе-ревірки проголошувати черговою пер-соніфікацією померлого лами. При цьому старший з двох, далай-лама, став вважа-тись втіленням бодхісатви Авалокітешвари, а другий — панчен-лама, — уособлен-ням будди Амітаби. І хоча втілення будди в сакральному плані вище за персоніфікацію бодхісатви, на практиці склалось так, що саме далай-лама в столиці Лхаса зосередив у своїх руках ви-щу духовну й політичну владу і став загальновизнаним верховним авторитетом усіх прибічників ламаїзму і багатьох буддистів за межами сфери його поширення. Резиденцією панчен-лами став монастир біля Шигатзе.
У XTV ст. увесь комплекс буддистської літератури був кваліфікований ученим Будоном як канон — Ганджур і Данджур. Ганджур, який складається з 108 томів, включає тибетські переклади найважливіших сутр і трактатів хінаяни, махаяни та ваджраяни, численних розповідей, діалогів, цитат, що мали стосунок до Будди, а також творів з астро-логії, медицини тощо. Коментарем до канонічних текстів Ганджура є ще більш широке зібрання — Данджур, що складається з 225 томів і до якого ввійшли також самостійні тво-ри, в тому числі розповіді, поеми, заклинання тощо. Крім Ганджура і Данджура всі ламаїсти високо шанують і вивча-ють твори Цзонхави і більш пізніх отців ламаїстської церкви. Спочатку сфера поширення ламаїзму була обмежена кор-донами Тибету. В ХШ ст. була зроблена спроба поширення буддизму у Монголії, але глибоке впровадження буддистської віри в її тибетській формі почалось тут лише з XVIII століття. Від монголів буддизм перейняли тувинці та більшість бурятів. Калмики зазнали впливу буддизму наприкінці XVI ст. у Джунгарії (Китай), а в XVII ст. вони перекочували до Ниж-нього Поволжя, зберігши свою релігію. В Забайкаллі мон-гольські та тибетські лами з'явилися в XVII сторіччі. За корот-кий час більшість забайкальських бурятів прийняла буддизм. У 1764 році настоятель найстарішого в Забайкаллі Цонгольського дацану (монастиря) Дамба Доржі Заяєв став главою бурятського духовенства зі званням бандидо хомбо-лама. На території Туви буддизм утвердився на початку XVIII ст., ввібравши в себе місцеві шаманські вірування та культи.
Висновок
Проблеми релігії завжди хвилювали людство на всіх етапах його розвитку. Внаслідок значних змін, що відбуваються в економічний, політичний і культурній сферах нашого суспільства, інтерес до релігії значно зріс. Це природно, оскільки в суспільстві існують проблеми, без вирішення яких не можна успішно розбудовувати державу на засадах демократії, гуманізму, економіки та культури.
Релігія часто розглядається як зв’язок людини з Богом. Неухильне виконання моральних релігійних настанов розглядається як виконання божественних вимог, шлях до спасіння. Релігія сприяє об’єднанню віруючих у релігійні громади, церкви, чернечі ордени, особливі групи служителів культу.
Буддизм – найдавніша світова релігія, яка возводить страждання в абсолют, у провідну властивість суттєвого буття у всіх його виявах, робить страждання сутністю буття. Будь – яке життя, існування завжди, усюди, і будь-якому його прояві є обов’язково, безумовно і неминуче стражданням, злом. Такою постановкою питання буддизм відрізняється від більшості релігій, які передували йому й виникли після нього. Будда проголосив, що у людей немає душі. Не існує ніякого вічного незмінного “я”, ніякої дійсної субстанції, що переходить від одного втілення до іншого. Існування для буддиста – лише набір почуттів, вражень та миттєвих турбот. Буддійський святий прагне стати незалежним від випадкової природи світу, в якому він живе, набути абсолютної свідомості, досконалого існування. Це і є просвітлення. Досягши нірвани, особистість звільняться від невідворотності нових народжень та карми. Буддисти вважають, що припинення страждань – це є повне загасання усіх бажань і пристрастей, їх відкидання і відмова від них, визволення та відокремлення від них. Правільною поведінкою для них було дотримання таких моральних принципів: не вбий і не чини нікому шкоди, не вкради, не бреши, не чини перелюбу, не вживай алкогольних напоїв і наркотиків.
Більшість груп буддистів, яких об’єднують різні течії не залишаються осторонь гострих проблем сучасності та беруть активну участь у суспільно – політичному житті своїх країн. У сучасному буддизмі виділяють три течії. Згідно з хінаяною спастися можуть тільки ченці, які більшу частину часу проводять в молитвах і медитації в монастирях, а Будда в цій течії вважається не богом, а людиною, яка знайшла шлях до спасіння. Махаяна визначає можливість спасіння не лише для ченців, а й для мирян . Увага зосереджується на необхідності рятувати інших, на активній проповідницькій діяльності та проникненні у різні галузі діяльності суспільного та державного життя. Ваджраяна практикує шлях його під керівництвом духовного наставника – Гуру, який має свою методику використання системи йоги для очищення думок. У ламаїзмі, такі духовні наставники називаються переродженцями, або живими богами. Вважається, що без допомоги лам віруючий не може потрапити до нірвани, дістати переродження, покращити власну карму.
Буддизм став першою релігією, яка проголосила рівність всіх віруючих перед богами незалежно від національних, расових та інших відмінностей.
Вперше в історії людства було знайдено певну духовну основу для об’єднання всіх без винятку людей. Буддизм вирізняється поміж інших світових релігій віротерпимістю і здатністю мирно співіснувати з іншими релігіями. Глибоко розроблені моральні принципи, особливо ті, що стосуються неприйняття зла в будь-якій формі, перетворили буддизм в найбільш мирну і ненасильницьку із світових релігій.