Лінгвокогнітивні характеристики антропонімів англійської мови

The article focuses on the frame organization of anthroponyms, the manifestation of their cognitive potential in fiction and their national, social and cultural characteristics as vocatives.

Розуміння мови як когнітивного процесу на сучасному етапі розвитку лінгвістики зумовлює підвищений інтерес до таких мовних феноменів як значення мовних одиниць, їх категоризація та використання в актах номінації [1:161]. Тому для виявлення когнітивних засад необхідно визначити механізми функціонування мовних одиниць, соціоісторичних, психологічних чинників, що зумовлюють лексичну семантику слова і семантику дискурсу, пропозиційні і соціальні смислові нашарування.

Когнітивний підхід у семантиці представляють переважно американські вчені (Дж. Лакофф, Р. Лангакер, Л.Талмі, Ж.Фоконьє, Б.Рудзка-Остін, А.Ченкі Ч. Філлмор, Дж. Тейлор, та ін.), які висунули ряд теорій і ввели в науковий обіг цілу низку нових понять, серед яких можна виділити теорію фрейма. Термін frame має значну кількість різнотлумачень. Струнку теорію фреймів запровадив Ч. Філлмор, який розуміє їх як “засоби організації досвіду й інструменти пізнання” [2:26]. Лексична група об’єднується спільним фреймом тільки тоді, коли за нею стоїть “особлива організація знання, що становить необхідну попередню умову нашої здатності до розуміння тісно пов’язаних між собою слів” [2:26].

Теорія фреймів тісно пов’язана з ономастикою. Ч. Філлмор відзначає, що “концептуалізація фрейма має немало спільного з дослідженням лексичних полів”. Відмінність полягає лише в тому, що фрейм має позамовне обґрунтування, а поле в своїх інтерпретаціях за межі мови не виходить [2:27].

На підставі когнітивних досліджень можна стверджувати, що існує єдиний антропонімічний фрейм, у складі якого виділяються особові імена, прізвища, прізвиська, псевдоніми та ін., а також середнє ім’я [2:29].

За ступенем реальності розрізняють реальний, віртуальний і сакральний компоненти фрейма.

Реальний компонент – це наймення реальних людей (Plato, Shakespeare, Darwin, Einstein, Bronte, та ін.), які наявні в ментальному лексиконі людей.

Віртуальний компонент – це оніми, вжиті в художніх творах (літературна ономастика). Вони можуть бути вигадані автором, як наприклад, імена персонажів Vanessa і Stella у творах Дж. Свіфта, Ophelia у творі “Гамлет”, Viola у “Дванадцятій ночі” Шекспіра та ін. [4:10]; обіграні або перейменовані, як Miss Grief в оповіданні К. Вулсон “Міс Горе”; наймення реальних людей - історичних осіб, як Наполеон, Лінкольн, які поза межами художнього твору містять реальний компонент ономастичних фреймів [2:31]. Проте, в художньому творі їх статус змінюється. Так, антропоніми у творі Р.Бредбері “Марсіанські хроніки” Рузвельт, Лінкольн, Байрон, Стендаль, Хемінгуей чи Наполеон у творі Дж. Оруела “Ферма тварин” перестають бути реальними і стають віртуальними з більш або менш достовірною вказівкою на реальність.

Сакральний компонент сягає міфології, тобто тих речей, яких реально не існувало. Наприклад, слов’янські власні назви Сварог, Дажбог, Перун, Велес чи легендарні персонажі античної міфології Андромаха, Дедал, Ікар, Перун та ін. [2:31-32].

Такий поділ є важливим доказом упорядкування ономастичних фреймів, що входять до людської свідомості чи виходять з неї [2:33].

Нові когнітивні підходи до вивчення мови як “дзеркала” національної культури, історії, а власних імен, відповідно, як носіїв немовних компонентів інформації роблять важливим вивчення антропонімів як вокативів у мовних актах звертання, забезпечуючи успішну соціально-вербальну комунікацію. Так, типовим для американського дискурсу XVIII-XIX століття у спілкуванні представників вищих станів було звертання за прізвищем, яке імплікувало повагу, станову гордість [4: 162] (що легко виявити з опису цієї епохи в художній літературі). Наприклад:

“Heyward, I sicken at the sight of danger that I cannot share”, said the undaunted but anxious daughter. “Let us go to Montcalm, and demand admission: he dare not deny a child the boon” [5:167].

Загальна практика американського мовного етикету сьогодні - це перехід на звертання за особовими іменами після п’яти хвилин спілкування.

Отже, вивчення специфіки соціального «життя» антропонімів допомагає зрозуміти, наскільки складні і різноманітні соціокультурні, прагматичні, когнітивні і власне мовні механізми їх уживання.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Святюк Ю.В. Лінгвокогнітивний аспект утворення етнічних прізвиськ на основі власних імен (на матеріалі сучасної англійської мови) // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. праць / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Вип. 4. - К., 2004. – 204 с. – С. 161-167.

Карпенко О.Ю. Ментальна організація власних назв // Мовознавство. – 2004. – №6. – С. 25-34.

Леонович О.В. В мире английских имен: Учеб. пособ. по лексикологии. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Астрель АСТ, 2002. – 160 с. – С. 3-54.

Пак С.М. Личное имя в лингвокогнитивном освещении // Вестник МГУ. Сер. 9: Филология. – 2004. - №1. – С. 161-170.

Cooper,James F. The Last of the Mohicans. – L.: Penguin Books, 1994.– 415p.