Інтелект потребує ще й способів міркування, які припускають скачкоподібний перехід до висновків, які можуть бути хибними. Спеціалісти встановили також важливе значення ситуацій, в яких нові дії можуть починатися до закінчення тих, що почалися раніше. Предметом вивчення стало також знання про знання. Враховуючи факт, що людина навчається (приймає, засвоює, синтезує інформацію) на власному досвіді, апелюючи до пам‘яті, мислення та почуттів, вантаж знань режисера залежить від гнучкості та оперативності саме мислення. Сама здатність навчатися теж є продуктом мислення.

У той же час, людина, не підготовлена до сприйняття інформації у різних її видах, не здатна до самостійного висловлення своїх думок та почуттів. Саме тому автор вважає за необхідне запровадити певні ефективні моделі тренінгів для творчих працівників телебачення, навчити їх розрізняти складові кожного творчого процесу і вміти їх оптимально вибудовувати у схемі роботи над телевізійним продуктом. Також видається доцільним тренувати творчих працівників телебачення, тобто режисерів, у галузі кібернетичних знань, дати їм на озброєння математично точний інструментарій роботи і практичні навички методів математичного і логічного мислення. Не можна весь творчий процес віддавати на відкуп одномоментному натхненню чи кожного разу винаходити нову модель підготовки програм.

Напрям у психології, який наголошує на психологічних механізмах обробки інформації, початок якому поклали А.Ньюелл та Г.Саймон у 1950-х роках, базується на комп‘ютерному моделюванні інтелектуальних процесів. В низці психологічних концепцій інтелект ототожнюється з системою операцій мислення, зі стилем та стратегією вирішення проблем, з ефективністю індивідуального підходу до ситуації, що вимагає пізнавальної активності…

Наука про телебачення

Говорячи про телебачення, необхідно відокремлено створити науку про телебачення. Предметом її вивчення мають бути особливості та закономірності підготовки і розповсюдження інформації засобами телебачення, взаємодія його із засобами масової інформації, культурою та аудиторією. Ця наука має вивчати способи подолання телебаченням фізичних бар’єрів – простору і часу, соціальних бар’єрів у суспільстві, соціально-психологічних – між джерелом інформації та реципієнтами. Саме ця наука сьогодні повинна диктувати режисерові необхідність бути науковцем, який володіє системою основних ідей, форм наукового знання, що дасть цілісне уявлення про закономірності та істотні зв’язки друкованої преси, радіо та телебачення. Критерієм її цінності та основою розвитку має бути практика функціонування телебачення в сучасному суспільстві.

До теорії телебачення треба віднести такі наукові знання:

-про принципи та функції телебачення;

-про тематико-жанрову структуру та напрями телевізійного мовлення;

-про особливості та специфіку дії на маси засобами телебачення;

-про взаємовпливи телебачення та інших засобів інформації;

-про шляхи підвищення ефективності функціонування телебачення;

-про розвиток зворотніх зв’язків телебачення та його аудиторії.

Посилаючись на термінологію «інформатики» (наука, що вивчає процеси передачі та обробки інформації.., наука, що вивчає процеси обробки інформації за допомогою комп’ютерів), можна твердити, що «комп’ютер» режисера ТБ повинен не тільки містити в собі наукову, технічну та технологічну інформацію, але й уміти оперувати цією інформацією. Творчість в такому разі можна розглядати саме як володіння «режисером-машиною» пізнавальною активністю та результативною дієвістю. Професійний обов’язок працівника телебачення полягає у виконанні певного набору професійних дій, які потребують компетентності, максимального використання творчих можливостей, постійного оновлення знань, підвищення рівня майстерності, оволодіння загальною культурою.

Чи є ТБ мистецтвом? Чи є режисер ТБ творцем?

В основі телевізійного твору лежить взаємодія слова та зображення, поєднання двох мов – мови зорових образів та мови словесних образів (Ю.Лотман).

Словесно-зорова структура телебачення передбачає, що в процесі розвитку драматургії дії на перший план можуть виходити то слово, то зображення відповідно до того, що в конкретний момент передачі може сильніше подіяти на свідомість та емоції глядача.

Телевізійному слову притаманні особливості усного мовлення у формах діалогу чи монологу, а зображенню – прийоми кіно, театру, образотворчого мистецтва. Щойно ці властивості суміжних мистецтв зливаються разом, набувають характеру звернення до окремої особистості, інтимності в умовах домашнього перегляду, створюється нова естетична якість у системі мистецтв. У цьому полягає оригінальна природа телебачення.

Необхідно запропонувати відповідь на кардинальне питання телевізійної теорії: «Що таке ТБ?», а точніше – запропонувати одну з можливих відповідей:

- ТБ не мистецтво, хоча містить у собі «художню підсистему», яка поставляє глядачеві «порядок культури» (світ екрану – завжди частка якогось іншого світу);

- рівною мірою ТБ не є засіб інформації, хоча містить в собі «публіцистичну підсистему», яка стикає глядачів з «існуючим буттям». Бела Балаш бачив головну історичну заслугу кіно у тому, що зробило людину зримою. ТБ зробило крок ще далі: завдяки йому світ став зримим – у кожну хвилину із будь-якого місця, якщо там стоїть «чарівний ящик».

- Тому ТБ – не стільки мистецтво, не стільки засіб інформації, скільки видовище світу, яке розгортається перед людиною біля приймача заради перетворення Реального і Символічного в Уявне, тобто в зону «Між», де інший «інкрустований» в «моє тіло» і, відповідно, я «інкрустований» в іншого.

Творчість чи математика ремесла?

Як і будь-яка творча справа, монтаж, або навіть співпраця на знімальному майданчику, має принаймні два боки. Один бік – індивідуальний, тут людина сама встановлює закони і судить себе тільки за ними, тут усе вирішують її особистий смак і талант. Результат її праці може бути оцінений по-різному: хтось буде у щирому захваті, хтось байдужо позіхне – індивідуальна творчість, але так само індивідуальне і сприйняття.

Інша справа, коли людина виявляє себе, не відкриваючи і не встановлюючи особисті правила, а діє в рамках загальноприйнятих законів. Це не питання конформізму, а професійний підхід – ремесло вище за особисті амбіції. Ремесло