Без професійного, добре систематизованого архіву сьогодні практично неможливо підготувати якісні новини. Здавалося б, у цьому є певний парадокс, адже новини – це продукт сьогоднішнього дня. Однак сьогодні уже зрозуміло, що наявність якісного архіву – це показник професійної роботи будь-якої служби новин. Це ознака того, що редакція послідовно працює над обробкою інформації і в разі потреби архівне відео, необхідне для повного розкриття теми, завжди під рукою. Однак систематизація архівів зазвичай відбувається не просто. Під час архівування відеоінформації працівники повинні мати певний набір загальних і професійних спеціалізованих знань, адже зберігати всі чорнові матеріали всіх відеозйомок неможливо. І, головне, надзвичайно важко використовувати архів, в якому багато зайвого – недосконалих з точки зору якості змісту, відео і звуку матеріалів. Окрім того, дуже важлива характеристика архіву – його систематизація. В архіві потрібна зручіність в роботі, чіткість і ретельність. Тому у різних служб інформації різні системи архівування. У цьому процесі важливо застосувати правильні математичні моделі. Приміром: задати можливість пошуку за багатьма критеріями (ключові слова, прізвища, дати подій, вид носія, характер носія (готовий сюжет чи вихідне відео). Або натренувати персонал, який постійно працює з архівом (режисерів, журналістів, архіваріусів) уміти максимально стискати архів без втрати відеоматеріалом його цінності.
Наступний етап підготовки матеріалів до ефіру – верстка випусків новин і підготовка окремих репортажів. Зазвичай ці процеси відбуваються паралельно. Однак вище вже згадувалося, що кожна математична модель не повинна бути лінійною, у кожному процесі можлива певна скачкоподібність. Це значною мірою стосується і названих вище двох процесів. Тобто потрібно створити таку модель роботи, коли б зміни, що залежать від нових обставин, відбувалися максимально просто. Редактори новин, які відстежують інформацію, можуть будь-якої миті зажадати від автора репортажу або режисера монтажу внести зміни до окремого матеріалу, або перекомпонувати весь поточний випуск. Для реалізації цієї простої, з першого погляду, тези, необхідно створити таку систему взаємодії різних ланок технологічного ланцюга підготовки телевізійних новин, яка дозволить досить вільно вносити оперативні зміни. Практика показує, що оптимальна модель виробляється не одразу. Оперативні зміни у верстці чи окремих репортажах часто створюють нервову напругу, особливо, коли час для внесення змін обмежений. Водночас не можливо сказати, наскільки ефективна обрана модель, доки її не випробувано на конкретній команді новин впродовж певного періоду часу.
Висновки
Стосовно всього вище сказаного доцільно додати те, що науковий аналіз і моделювання будь-яких процесів може залишитися сухою теорією, якщо не робити істотну поправку, чи навіть закладати похибку на суб‘єктивні чинники, а саме на стан підготовки, згуртованість та керованість команди, і умовно-об‘єктивні – технічний рівень та оснащеність будь-якої телевізійної програми. Отже, запровадження ефективної моделі підготовки телепродукту можливе як мінімум у три етапи:
1/ розробка з урахуванням технічних і творчих можливостей команди;
2/ апробація і уточнення;
3/ легалізація і запровадження у вигляді стандартів роботи даної команди.
Авторові видається, що в разі, коли процес розробки ефективних та науково обґрунтованих моделей підготовки телевізійних програм перестане бути хаотичним, коли до нього залучатимуться професійно і науково підготовлені консультанти, здатні ретельно проаналізувати усі обставини, ризик безкінечного творчого пошуку буде зменшено, а це, разом з іншими цінниками, дозволить досягати бажаного результату.
І композиція передачі в цілому, і монтаж, і декоративний комплекс, і ритм монтажних епізодів – все це робиться у швидкоплинній безперервній дії. І треба вміти безпомилково визначати співвідношення світла і ритму, крупності плану і взаємодії шумів, та ін. Уміння поставити задачу, уявити в деталях цей самий бажаний результат – це перше, чому потрібно навчитися організаторам телевізійного виробництва і навчити кожну творчу команду.
Методологічна єдність знань і навичок телережисера із науками, що стосуються комунікацій і управління віддзеркалюється у кібернетиці. Ця єдність базується на статистичній ідеї інформації, як функції вірогідності. Автор вбачає можливість існування кібернетичних підходів до режисури ТБ через розробку методів розв’язання завдань, для яких відсутні формальні алгоритми: розуміння природної мови, навчання, докази теорем, розпізнавання складних образів тощо. Через це автор вважає за потрібне обов’язковий контроль математичних здібностей абітурієнтів при вступі до навчальних закладів за фахом «режисер телебачення». Навіть інформатика та математика мають стати первинними в творчій майстерні. Цілком вірогідно, що можна і креативність мислення теж технологічно, математично розвивати.
Література:
1988
Иванов Д.В. «Виртуализация общества»
Егоров В. «Терминологический словарь телевидения. Основные понятия и комментарии», М., 1997
Почепцов Г.Г. «Информационные войны», М., 2000
Князев А.А. «Основы телевидения и телерепортажа», Учебное пособие
Станиславский К.С. «Работа над собой в творческом процессе воплощения», М., 1995
Винер Норберт «Кибернетика, или управление и связь в животном и машине»
Эйзенштейн С.М. «Монтаж»
Егоров В. «Телевидение между прошлым и будущим», М., 1999
Канюка М.С., Ілляшенко В.В. «Тележурналістика: телевізійний фільм», К., 1987
Виготский Л.С. «Психология искусства», С-П., 2000
Кісін В.Б. «Режисура як мистецтво та професія», К., 1999
Блонский П.П. «Пам'ять и мішление», С-П., 2001
Петровський А.В., Ярошевский М.Г. «Психология – словарь», М., 1990
Девис Д. «Азбука телевидения», М., 1962