Українське весілля

Світлиця прибрана рушниками, вишиванками.

На стіні мисник з посудом.

Стіл покритий скатертиною, на столі барвінок, шишки, гільце, коровай, гаптовані паперові квіти.

Ведучий: Шановні гості, друзі, діти, проходьте в нашу світлицю. Всім, чим багаті, вітаємо вас!

Ведуча: Любі гості! За столи сідайте, уважно до всього прислухайтесь. Що побачите, почуєте – на вус усе мотайте.

Ведучий: Сьогодні у нас весілля. То просимо не сумувати, а разом з нами веселитися і співати.

Ведуча: А якщо прийдеться, то й потанцювати (пританцьовує).

Всі сідають за стіл. По одну сторону гості молодої, по другу – молодого, а посередині гості. Ведучий і ведуча сідають за окремий стіл.

Звучить пісня: Зеленеє жито, зеленеє.

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зеленеє.

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито на лану,

Хорошії гості до ладу.

Зеленеє жито, зеленеє.

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес.

За столом зібрався рід наш увесь!

Ведучий: Як гарно, що зібралися ми в цій світлиці: і юнаки-парубки, дівчата й молодиці.

Ведуча: То ж поведемо сьогодні мову про народне українське весілля.

Ще в дитинстві, коли мама заплітала кіски донечці, вона приказувала:

Коси до п’ят,

Дівка до гряд.

Косам – стрічечки,

Дівці – женишки.

Підростала доня. Підростали коси. Мила мама донеччині коси: світлі – ромашкою, щоб сонечком світилися і медом пахли; темні – шавлією і м’ятою, щоб пахли загадково і звабно; любистком – щоб хлопців чарувати.

Виростали дівчата. Кожна дівчина наречена повинна мати придане, яке вона готувала разом з матір’ю. Батько допомагав грошима. Придане: скриня та худоба. В скриню входили такі речі, як одяг, скатерті, рушники, постіль. По приданому судили, чи роботяща молода, чи багата. Посли жениха – старости, з ним чи без нього, укладали попередньо угоду про шлюб з батьками нареченої. Старости були спритні, моторні і поважні люди.

СЦЕНА СВАТАННЯ

Стукають в двері старости тричі.

Мати: Ой лишенько! Оце вже старости! Сідай, старий! Ми з тобою, як голуб з голубкою! Уляно, Уляно! Йди піч колупай: старости вже прийшли. Починай, старий!

Батько: Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи, а коли так собі, то вибачайте.

Старости з хлібиною: Дозвольте поклониться, честь віддать і добрим словом прислужиться. Послухайте нас, а після буде від вас приказ. Коли наше слово не в прийом, так ми й проч пойдьом. А що ми без худої науки, так вот вам хліб святой у руки (подає хліб, батько приймає).

Батько: Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо.

Староста: Де ми не ходили, де ми не бували, і оце аж до вас завітали! Багато доріг ми пройшли, і до вашого дому дійшли. Кажуть у вас є толі птиця, чи гарна куниця, чи красна дівиця?

Ось ми й розсуждаєм: красная дівиця у вас, а князь наш, тут її і получить желаєм. На етой мовє будьте усі здорові. Нашому слову конець, а ви дайте дєлу вінець.

Батько: Хліб святий приймаємо, доброго слова не цураємось, а щоб ви нас не порочили, буцімто ми передержуємо куницю, чи красну дівицю, так ми вас пов’яжемо. Чи не так, жінко?

Мати: Роби як знаєш. Ти батько і нам усім голова: як скажеш, так і буде.

Батько: Дочко, а годі піч колупати, іди старостів зустрічати.

Молода пов’язує рушниками старостів, а молодого хусткою красивою, вони сідають за стіл.

Староста ( кланяється): Спасибі батюшці і матушці, що свого дитя рано будили і доброму дєлу учили. Спасибі молодой, що рано вставала, тонко пряла і хорошенькі рушнички придбала.

Ведучий: Після сватання відбувалися умовини (розглядини, домовини), родичі нареченої приходили до жениха, знайомилися з його умовами, господарством, щоб бути спокійними за добробут майбутньої сім’ї.

Ведуча: Потім були заручини в супроводі пісень в урочистій обстановці, в присутності всіх родичів нареченої і жениха. Заручини ніби скріплювали договір про весілля, домовлялися тут про матеріальні витрати. Готувалося гільце – гілка, прикрашена стрічками, квітами. (Підходить до гільця) У короваї така гілка ставилася на столі і стояла на протязі всього весілля.

Ми гільце вили,

У хліб устромили,

Щоб було на столі повно,

Щоб нашим молодим гарно.

Гільце символізувало незайманість, красу, свободу, молодість. А гільце – різки ставили окремо в святому кутку, ним потім частували всіх запрошених, і вручали також шишки.

Разом з гільцем виготовляли маленьку квітку, яку старша дружка пришивала молодому до шапки (старший дружка подає молодому шапку з квіткою).

Ведучий: Невід’ємною частиною обряду був і коровай, прикрашений стрічками, свічками, калиною.

Жіночки-коровайночки хороший коровай убгали, всередину місяць клали, а довкола зіроньками з райськими пташеньками.

Коровай символізував достаток, багатство сім’ї, в нього клали гроші на щастя. Кому вони дістануться, той буде головувати в родині.

Ніхто не вгадає,

Що в нашому короваї:

І мука пшенична,

І вода кринична,

І сім кіп яєчок.

Рости, короваю, на столі широкий,

А в печі високий,

Бо в Уляни рід великий,

То щоб стало обдарити.

Молода підходить до матері: благослови, мати, вийти з цеї хати, село обходити, усіх обпросити!

Мати благословляє, молода з дружками йде до гостей, вона – перша, за нею старша дружка, а потім останні.

Молода: просили батько, просили мати і я прошу, на хліб, на сіль, на весілля. (Старша дружка дає калач і молода кладе його на стіл, вони повертаються до своїх місць, а дружки співають:

Всі дороги обходила,

Слізоньки не вронила.

Як на батьків двір зійшла,

То й стала – заплакала,

Ворогам