Не так ворогонькові,

Як мому батенькові,

Що він мене не жалує,

Молоду заміж дає!

Ведуча: З такими словами обходили всіх родичів і знайомих, кликали на весілля. А перед весіллям проводили дівич – вечір. Приходили подруги, наряджали гільце, плели дівчата віночки, квіти робили, пісню співали:

У городі зілля,

За городом зілля.

У цім домі, що на рогу,

Зачинаєм весілля.

Ой вінку, вінку, зелений барвінку,

Наробив ти мені жалю.

Свою матусю, свою рідную

Навіки покидаю.

Молода схиляє голову біля матері.

Ведучий: На наступний день готували під вінець. Співали пісню:

Ой розплітай, брате, косу розплітай!

Тільки мою головоньку не торкай!

Ой, бо моя головонька слабая,

А я твоя сестриця рідная.

Дівчина-наречена, якій мати одягає з подругами вінок, кланяється всім по черзі, а дівчата співають пісню:

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю я батька, кланяюсь я.

Кланяюсь тобі, батьку,

Що довів мене до порядку,

Більше не будеш, не будеш.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю я мамку, кланяюсь я.

Кланяюсь тобі, мамко,

Що будила мене ранком,

Більше не будеш, не будеш.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю я бабку, кланяюсь я.

Кланяюсь тобі, бабко,

Що чесала косу гладко,

Більше не будеш, не будеш.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю я сестру, кланяюсь я.

Кланяюсь тобі, сестро,

Що навчила косу плести,

Більше не будеш, не будеш.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю я брата, кланяюсь я.

Кланяюсь тобі, брате,

Що водив хлопців до хати,

Більше не будеш, не будеш.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю пороги, кланяюсь я.

Кланяюсь вам, пороги,

Що збивали хлопцям ноги,

Більше не будуть, не будуть.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю віконця, кланяюсь я.

Кланяюсь вам, віконця,

Що запрошували сонце,

Більше не будуть, не будуть.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю ворота, кланяюсь я.

Кланяюсь вам, ворота,

Що ходила хлопців рота,

Більше не будуть, не будуть.

Ведуча: А в цей молодий збирався їхати за молодою із своїми боярами. Його виводила до воріт мати у вивернутому вовною наверх кожуху, обсипала сина зерном, хмелем, дрібними грішми, що означало побажання успіхів, багатства.

Свати (від молодого від порогу):

Ой зеленая рутонька,

А чорненьке насіння.

Ой скажіть, скажіть, добрі люди,

В котрій хаті весілля.

Дружки (від молодої):

А в тій хаті весілля,

Що заметене подвір’я.

Ой там стояла дівка молода,

Квітками уквітчана.

Свати-старости (від молодого):

Пусти, пусти в хату,

Тут нас не багато:

Два бояри з кіньми,

Два братики рідні,

Свахи й світилочки,

Вся наша родиночка.

Ведучий: Молодий повинен був відкупитися від переймів. І його впускали в хату нареченої-молодої не зразу, а спочатку викуп, немов бійка, аж тільки після цього жених разом з боярами заходив до молодої у хату. Наречену ховали, а молодий шукав, а знайшовши, ставав з нею на рушник (щоб життєва дорога була довга і гладенька), просили батьків їх благословити.

Батько знімав з божниці ікону спасителя, мати-Богородиці, тричі хрестили ними шлюбну пару, приговорюючи: “Бог благословляє і я благословляю на щастя, на здоров’я, на довгі роки.”

Ведуча: Потім молодята йшли в церкву вінчатися.

Благослови, Боже, і отець, і мати,

своєму дитяти під вінець ставати

та з судженим шлюб їй узяти!

За ними з піснями рушали всі. А повернувшись, їх знову зустрічали батьки з хлібом і сіллю на рушнику у молодого, мати обсипала молодих (які стояли на кожуху) і всіх збіжжям, змішаним з горіхами, цукерками, монетами, насінням (щоб багаті були):

Сиплю на вас жито,

Щоб довго вам жити,

Ще й пшениця яру,

Щоб ви горя не знали.

Сиплю на вас просо,

Щоб в сім’ї добре жилося.

Сиплю на вас овес,

Щоб вами гордився рід увесь.

Потім заводили в хату молодих, садовили на вивернутий кожух під божницею. По праву руку від молодого – його рід, по ліву від молодої – її рід.

Дружки проводять і садовлять молодих за стіл.

За горою чорна хмара,

А за столом гарная пара.

Добре ми зробили,

Що їх разом посадили.

Ведучий: А потім починалося частування, співали пісень про те, що “борщ укипів на льоду”, “для каші з помийниі воду брали”, “курку чи гуску непатраними давали”.

Висміювали бояр за ненажерливість (півтора вола з’їли, на столі ні кришечки, під столом ні кісточки), співали “їли юшку, вкрали галушку, сховали в кишеню – дівкм на вечерю”, у дружок зуби з редьки, у них кісточки торохтять, свати – убогі, свахи – сороки.

Теща: Зятю ти мій милий, хороший,

Десь у мене закопані гроші.

Будеш мою дочку любити,

Будеш тії гроші лічити.

Свекруха: Слава богу, сина оженила.

Слава богу, невістки діждала.

Я не буду печі палити,

Я не буду їсти варити,

Я не буду шити й плести,

Тільки буду порядочок вести.

Ведучий: А потім починалося дарування: матерям – очіпки або чоботи, батькам – шапки, сестрам – черевички, братам – пояси, гостям – хустки, стрічки. А молодятам все необхідне в господарстві – гроші, речі, птицю, телят, поросят…