9

знаком «М», а в стародавній Греції «М» означало десять тисяч. Очевидно Солон переписав з давньоєгипетських документів, за скільки років до нього загинула Антлантида, а його правнук зрозумів єгипетські знаки як древньогрецькі. Так і з’явилося 9 000 замість 900». Враховуючи, що Солон побував у Єгипті (560 р. до н.е.) через 900 років після загибелі Атлантиди, можна приблизно вирахувати дату катастрофи – 1460 р. до н.е. з можливою похибкою 100-150 років.

Ті, хто розміщував Атлантиду в Атлантиці, на думку автора, йшли хибним шляхом, тому що не вагалися, що згадані Платоном Геркулесові стовпи, за якими розташувалася ця земля, - Гібралтар. Однак під Геракловими стовпами розумілося якесь інше місце. Платон відзначав, що Геракловими стовпами проходив морський кордон між Афінською державою та країною атлантів, отож стовпи могли бути тільки в Егейському морі. Платон говорить, що Афіни протистояли державі атлантів, це можна розуміти не лише як військове протистояння, а й географічне, - мовляв, на другому березі тобто на півострові Мала Азія. А там у той час була стародавня земля хеттів. До того ж, як твердить автор, лише тут збереглися міста колового планування, ніби окреслені циркулем.

Але ж Платон говорив про Атлантиду як про великий острів, що занурився у воду. Частина цієї держави, може, й справді була розташована на острові (хоч і не такому великому, як писав Платон), і її знищило виверження вулкана або землетрус, відтак у цьому місці лишилося лише пасмо островів,

10

які звуться нині Споради. Отже, виходить Атлантида – це Хеттія острівна частина її. І ще Платон, переказуючи Солона, зазначав, що Атлантида воювала з Афінами. Так, згідно джерел, XIV ст. до н. е. з Хеттією воював Єгипет, а незабаром у війну вступили й Афіни, які за відомостями Геродота, завдали нищівної поразки хеттам і захопили 13 їхніх міст. Згодом імперія хеттів розпалася.

На думку І. Машникова, війна Афін з Хеттією «дає ключ до розв’язання ще однії загадки. Адже незрозуміло, чому жреці назвали регіон Хеттії Атлантидою, а його мешканців атлантами. Атланти, твердить учений, це зовсім не національність, а принизливе прізвисько поневоленого народу. Скульптурне зображення ворога у вигляді раба, що підпирав карниз, стало символом звитяги переможців і впокорення переможених. Як відомо, такі фігури називали атланти. Хетти розбиті афінами, були обернені в рабство й стали зватися атлантами, їхня ж повалена держава Атлантидою».

Як знати, раптом ці міркування вченого близькі до істини…

Цікаву версію висунув у 1992 р. й німецький учений Цангер. На його думку, розповідь Платона є нічим іншим, як «перекрученою пам’яттю»… про велику Трою. Це античне місто поблизу Дарданельської протоки й описане Гомером вважалося міфом. Проте в 1871 р. залишки Трої таки розшукав німецький вчений Г. Шліман. Цангер наводить багато досить вагомих, як на наш погляд, доказів своєї гіпотези, базуючись

11

на збігах у Платона й Гомера в описах, зокрема, природи місцевості, де була розташована Троя, та на інших.

* В Атлантиді віяв сильний північний вітер, що не є типовим для Середземномор’я, за винятком лише відомого своїми штормовими вітрами входу в Чорне море.

* В Атлантиді, за описами, було два джерела – тепле й холодне. За словами Гомера, такі ж були у Трої.

* В Атлантиді знали латунь. В античні часи цей сплав виготовляли лише в одному єдиному місці – в Едромітті, що розтошований поблизу Трої.

* Розмір центральної частини міста Атлантиди, як зазначав

Платон, – п’ять стадій (900 кв.м.). Такий же розмір і пальцового комплексу Трої.

* Платон докладно описав великі портові споруди Атлантиди й твердив, що навколишня рівнина була прорізана каналами. Для заповнення цього водного лабіринту, за словами Платона, мешканці Атлантиди пробили в берегових скелях проходи в море. Рівнина, де стояла Троя, так само прорізана каналами, й тут, як і в Атлантиді, прибережні скелі пробиті наскрізь у двох місцях.

* В Атлантиді головний канал, що йшов від моря до царської фортеці, був завдовжки такий же, як у Трої.

* Морська міць Атлантиди, за Платоном, трималися на 12 сотнях суден, а флот Трої, за Гомером, налічував 1185 суден.

12

А як же бути з тим, що у Платона розповідається не про рівнину, а про великий острів, на якому була розташована Атлантида?

Вірно, каже Цангер, але винуватцем цього є Солон. Він помилково прочитав ієрогліфічні написи на стовпі під час відвідання головного храму в тодішній резиденції єгипетських фараонів Саїсі. Насправді цей ієрогліф означав не острів, а узбережжя або пісчасну смугу. Помилково розшифрував він і позначення місця, де була розташована легендарна країна. Не виключено, що Геракловими стовпами, як ми вже казали, називали Дарданели, а не Гібралтар.

Як вважає автор цієї версії, Платон припустився ще однієї великої помилки, називаючи час катастрофи. На колоні єгипетського храму було записано ієрогліфами, що «9000 років тому стародавні греки перемогли могутню, добре озброєну державу, ім’я якої Атлантида». Ця дата була каменем спотикання для вчених. Адже неможливо уявити собі існування розвинутої цивілізації… в кам’яному віці.

І ось Цангер знаходить, на наш погляд, досить переконливий вихід з цієї загадки. Як він з’ясував, у стародавньому Єгипті з середини третього тисячоліття користувалися не одним, а трьома календарами: державним офіційним сонячним та двома релігійними – місячними. Оскільки йдеться про колону в храмі, то час подій на ній