української діаспори з Україною можна виділити дві групи факторів, які суттєво впливають на її характер. Перша – це ті, які стимулюють цю взаємодію; друга група факторів стримує її. До першої групи варто віднести: а) становлення нового мислення у міжнародних відносинах, що відкрило нові канали для безпосередніх контактів між представниками ядра українського етносу та діаспори; б) деідеологізація суспільно-економічного життя в Україні, що дозволяє зняти класово-партійні бар’єри у спілкуванні українців з представниками української діаспори; в) проведення спільних заходів за участю українців з різних країн світу – їх роль визначається об’єднанням зусиль етнічно свідомих осіб українського походження у збереженні української етнічності у сучасному світі, що є базою для взаємодії представників різних частин етносу.
Важливим моментом у реалізації позитивної дії зазначених факторів є прагнення світового співтовариства до закріплення тенденцій співробітництва в усіх сферах, до вирішення проблем, які виникають у міжнародних відносинах, не силовим шляхом. Серед різноманітних форм співробітництва західної діаспори з Україною останніми роками з’являються й економічні:
прямі інвестиції представників ділових кіл діаспори;
використання можливостей діаспори для виходу українських підприємств на зарубіжних партнерів;
створення спільних австралійсько-українських підприємств тощо.
Ці форми економічної співпраці не набули значного поширення, що зумовлено й ситуацією, яка склалася в економіці України. Особливо перешкоджає взаємодії у цій сфері відсутність належної законодавчої бази, юридичних гарантій недоторканості капіталу. Доцільно вивчити можливість надання податкових пільг підприємцям українського походження. Незважаючи на те, що більшість експертів дотримується саме такої думки, вона є все ж дискусійною. Чи відповідатиме інтересам України зменшення податкових надходжень у державну казну. Чи може Україна при загальній економічній кризі дозволити собі "спонсорування” комерційних структур за етнічною ознакою. Це питання вимагає ґрунтовного дослідження економічного потенціалу ділових кіл діаспори, конкурентоспроможності їхніх підприємств.
Особливе занепокоєння західної української діаспори, на нашу думку, викликає небезпека, пов’язана з економічним і кримінальним злочинством в Україні. Такі занепокоєння підсилюються критикою на сторінках світових ЗМІ кримінально-корупційних тенденцій в Україні, численних бюрократичних бар’єрів на шляху зарубіжних інвестицій. Хоча рівень корумпованості в економічній системі України можна оцінювати по-різному порівняно з корумпованістю економічних структур інших країн, але фактом залишається стримане ставлення більшості зарубіжних бізнесменів українського походження до виходу на ринок нашої держави.
Така форма економічної взаємодії, як створення і функціонування спільних підприємств, заслуговує на увагу. Одним з перших регіонів, з яким було встановлено бізнесові відношення, були західні області України. Хоча виникають певні труднощі, що виявляються переважно в різниці у світосприйманні, психології українців материка та діаспори. Така різниця пояснюється тривалою ізольованістю, довголітнім відокремленим розвитком материкової і діаспорної частин українського етносу в цілком відмінних соціально-економічних, правових і культурних системах. Представників діаспори ображає намагання деяких ділових осіб взяти з них максимально можливе, мало що пропонуючи натомість. Викликає нерозуміння і намагання українців в Україні негайно отримати прибуток, нехтуючи працею на перспективу. Організатори економічних зв’язків з боку України дуже рідко користуються можливостями зарубіжного українця для потенційного виходу на ділові кола країни поселення, здебільшого розглядаючи партнера українського походження не як сходинку на шляху до економічних структур власне Австралії, а як кінцеву мету, мається на увазі дуже поширене розуміння цих стосунків тільки як гуманітарну допомогу.
Фактори, які стримують взаємодію української діаспори з батьківщиною, вважаємо, такі:
невирішеність деяких етнічних проблем у рамках українського етнополітичного організму. Цей фактор можуть використовувати у своїх цілях ті сили, які не зацікавлені у збереженні безконфліктної ситуації у міжетнічних стосунках в Україні, у етнодержавотворенні України, тобто можуть стимулювати настрої відновлення імперського центру. Досвід вирішення проблем у міжетнічних стосунках у демократичних суспільствах може знадобитися у вдосконаленні міжетнічних відносин в Україні. І саме представники діаспори з Канади, США, Німеччини, Франції, Австралії у процесі взаємодії з українцями і з вихідцями з інших меншин можуть поділитися цим досвідом;
повільність демократичних перетворень, особливо у сфері економіки, в Україні, оскільки за таких умов взаємодія реалізується не повністю;
домінування у свідомості більшої частини представників діаспори уявлення щодо “проросійської” орієнтації владних структур України;
недовіра діаспори до цих структур через те, що в них “переважають” “стара номенклатура” і ліві сили. Є об’єктивні підстави для критичного ставлення діаспори до процесів, що відбуваються в Україні.
Очевидно, ці та інші непорозуміння й зумовили те, що основними формами співробітництва діаспори з Україною стали ті, що не потребують безпосереднього контакту із широким загалом громадянства України, а концентруються на спілкуванні з невеликою кількістю людей, націлених на взаємодію з діаспорою. Насамперед, йдеться про заснування та діяльність благодійницьких фондів (найпоширеніша форма), залучення фахівців з діаспори до розробки проектів реформування політичної, правової та соціально-економічної систем українського суспільства, сприяння діаспори у підготовці фахівців з України.
Аналізуючи взаємодію України з діаспорою у сфері науки та культури, позначимо однією з основних перешкод для співпраці недостатню увагу держави до цієї сфери, зокрема обмеженість фінансування наукових розробок та програм розвитку культури.
Не випадково серед заходів, які необхідно здійснити для активізації співробітництва, це створення інфраструктури міжнародної інформаційної мережі України, у тому числі відкриття її журналістських представництв. Відповідно до практики міжнародних відносин, що передбачає безпосереднє спілкування широких мас, особливої ваги набуває налагодження взаємодії представників західної української діаспори з етнічною батьківщиною. Засоби масової інформації української діаспори можуть сприяти встановленню добрих взаємовідносин різних поколінь української діаспори з Україною. На сторінках газети “Вільна думка” Україна виступає як незалежна демократична держава, суверенність якої є загальновизнаною. Домінуючою є думка, що Україна має ряд серйозних