Але слід мати на увазі, що ОУ враховується (і використовується при написанні оповідань), коли хто-небудь відносить його до роботи (або до досягнення) іншої людини. (Наприклад: "Шеф вважає, що Андрій успішно виконає це завдання").

III. Похвала (схвалення)

Схвалення враховується тоді, коли хто-небудь схвалює, відмічає або нагороджує іншого (інших) за добру роботу або досягнення позитивних результатів. До Схвалення належать твердження, в яких передбачається можливість винагороди (які характеризують визнання за позитивне досягнення). Схвалення враховується також, коли хто-небудь констатує чудову якість, акуратність, оригінальність роботи іншої людини.

Якщо герой оповідання стверджує лише можливість похвали або винагороди, залишаючи відкритим кінцевий результат, то це також враховується як Схвалення (Наприклад: "Якщо він удосконалить машину, то отримає підвищення").

Приклади тверджень, які належать до цієї категорії:

1. Учитель хвалить учня за оригінально розв'язану задачу.

2. Директор підвищує плату своєму підлеглому за сумлінну працю.

3. Науковий керівник каже студенту, що останнім часом він працює значно краще.

IV. Позитивний емоційний стан (Е+)

Як Е+ враховуються всі емоційні стани (радість, задоволення) в межах певної діяльності, що стосуються певної роботи, досягнення успіху. До цієї категорії належать твердження, в яких герой оповідання виражає радість, захоплення, задоволення (тобто позитивні емоції) в процесі роботи.

Мова повинна йти про чітко позитивний емоційний стан (твердження на зразок "радіє...", "задоволений...", "усміхається...", "захоплений... ").

Приклади висловів, які належать до категорії Е+:

1) він з радістю вивчає цю тему;

2) вони задоволені своєю роботою;

3) він радіє, що зумів подолати труднощі і що його робота успішно просувається;

4) нарешті роботу закінчено: він відчуває полегшення і задоволення;

5) успіх надає йому сміливості і натхнення продовжувати роботу;

6) батько радіє, що його син успішно виконав дане завдання. (Такі позитивні емоційні стани, які пов'язані з досягненнями або успіхами іншої особи в оповіданні, також враховуються як Е+).

V. Потреба в уникненні неуспіху (ПУН)

ПУН враховується в усіх випадках, коли відкрито виражається потреба, намір, бажання або сподівання уникнути невдачі діяльності.

До цієї категорії відносяться твердження, в яких людина (або кілька осіб) ставить перед собою негативно сформульовану мету, яка пов'язана з уникненням неуспіху і неприємностей (тобто коли вона прагне уникнути невдачі і неприємностей).

Приклади тверджень, які належать до категорії ПУН:

1) сподіваюся, що не одержу двійку;

2) він не хоче мати неприємностей;

3) він намагається не зробити помилок у роботі;

4) він зі страхом сподівається, що все буде гаразд;

5) вони розраховують на допомогу нового менеджера, сподіваючись, що це допоможе їм уникнути банкрутства.

3. Процедури активізації мотивації досягнення.

У загальному вигляді методи формування мотивації досягнення зводилися до таких процедур: психолог або спеціально підготовлені вчителі вчили школярів, як міркує, говорить і діє людина з високорозвинутою мотивацією досягнення. Були розроблені також різноманітні навчальні посібники для проведення тренінгу мотивації досягнення (навчальні фільми, спеціальні ігри, буклети з тематичними оповіданнями тощо).

Д.Мак-Клелланд, аналізуючи умови формування мотивації досягнення, об'єднав основні формуючі впливи у чотири групи:

- Формування синдрому досягнення (переваги у людини прагнення до успіху над прагненням уникати неуспіху).

- Самоаналіз.

- Формування прагнення та навичок ставити перед собою високі, але адекватні цілі.

- Міжособистісна підтримка.

Кожна з цих груп складається, в свою чергу, із сукупності більш конкретних впливів. Так, наприклад, формування синдрому досягнення спрямоване на:

а) навчання способів створення проективних оповідань (тобто оповідань, які складаються за картинками), з яскраво вираженою темою досягнення. Учням роз'яснюється стандартна система категорій, котрі використовуються в діагностиці мотиву досягнення (очікування успіху, похвала, позитивний емоційний стан у процесі діяльності), їхнє завдання полягає в тому, щоб у своїх оповіданнях використати максимальну кількість даних категорій: у процесі такого навчання учні починають правильно виявляти мотив досягнення серед інших мотивів, формують на основі вивчених категорій особливу мову (категоріальний апарат), за допомогою якого аналізують мовну та інтелектуальну продукцію (і поведінку) - як свою, так і інших людей;

б) навчання способів поведінки, типових для людини з високорозвинутою мотивацією досягнення (коли вибираються середні за складністю цілі і уникаються як занадто легкі, так і дуже складні цілі; коли надається перевага ситуаціям, що передбачають особисту відповідальність за успіхи справи і уникаються випадкові ситуації, а також ситуації, де цілі задаються іншими людьми);

в) вивчення конкретних прикладів зі свого повсякденного життя, а також із життя людей з високою мотивацією досягнення; аналіз цих прикладів за допомогою системи категорій, що використовується у діагностиці мотивації досягнення.

Етапи формування (засвоєння) мотиву досягнення.

На основі порівняння різних курсів тренінгу мотивації досягнення виділяють шість послідовних етапів актуалізації і засвоєння даного мотиву:

1) привернення уваги до змісту курсу;

2) одержання учнями в ході різноманітних ігор і при виконанні спеціальних вправ досвіду мислення, поведінки, емоційного реагування, характерного для даного мотиву;

3) засвоєння учнями спеціальних термінів, які означають різні компоненти мотиву досягнення;

4) співвіднесення даного мотиву кожним учнем зі своїм ідеалом, зі своїми основними духовними цінностями та особисте прийняття мотиву;

5) практичне використання учнями набутих знань у реальних життєвих ситуаціях;

6) самостійна поведінка учнів відповідно до, засвоєного мотиву.

4. Психолого-педагогічні ефекти тренінгу мотивації досягнення.

Курси мотиваційного тренінгу виявилися недостатньо ефективними для покращення академічної успішності учнів. Що ж стосується більш широких ефектів тренінгу мотивації досягнення, які поширюються на позаучбову діяльність учнів, то виявилося, що цей вид тренінгу істотно змінює (особливо у підлітків) ставлення школярів до використання свого вільного часу, до вироблення і перспективного планування професійних намірів і глобальних життєвих цілей: 77% учнів через рік після проходження тренінгу мали високий загальний показник рівня мотивації досягнення у позаучбовій діяльності в порівнянні з