Завишена | Адекват-на | Заниже-на

10 – А | 29 | 1 – 0.5 | - | 3 | - | 3

0.49 – 0.1 | 3 | 18 | - | 21

0.09 – 0.01 | 1 | 2 | 1 | 4

0 | - | - | 1 | 1

10 – Б | 21 | 1 – 0.5 | - | 6 | - | 6

0.49 – 0.1 | 2 | 11 | 1 | 14

0.09 – 0.01 | - | 1 | - | 1

0 | - | - | - | -

10 –М | 26 | 1 – 0.5 | - | 3 | - | 3

0.49 – 0.1 | 2 | 13 | 1 | 16

0.09 – 0.01 | - | 3 | 3 | 6

0 | - | - | 1 | 1

Всього | 76 | 1 – 0.5 | - | 12 | - | 12

0.49 – 0.1 | 7 | 42 | 2 | 51

0.09 – 0.01 | 1 | 6 | 4 | 11

0 | - | - | 2 | 2

Діаграма 1.

Графічне зображення розподілу статусу.

76 учнів – 100%.

Соціометричний статус:

1 – 0.5 – 16% (12 учнів)

0.49 – 0.1 – 67% (51 учень)

0.09 – 0.01 – 14% (11 учнів)

0 – 3% (2 учні)

Діаграма 2.

Розподіл самооцінки між учнями із статусом 1 – 0.5 (лідери).

Лідери із завишеною самооцінкою 0 – 0%

Лідери із адекватною самооцінкою 12 – 100%

Лідери із заниженою самооцінкою 0 – 0%

Діаграма 3.

Розподіл самооцінки між учнями із статусом 0.49 – 0.1 (бажані).

Бажані із завищеною самооцінкою 7 – 14%

Бажані із адекватною самооцінкою 42 – 82%

Бажані із заниженою самооцінкою 2 – 4%

Діаграма 4.

Розподіл самооцінки між учнями із статусом 0.09 – 0.01 (відторгнуті).

Відторгнуті із завишеною самооцінкою 1 – 9%

Відторгнуті із адекватною самооцінкою 6 – 55%

Відторгнуті із заниженою самооцінкою 4 – 36%

Діаграма 5.

Розподіл самооцінки між учнями із статусом 0 (ізольовані).

Ізольовані із завишеною самооцінкою 0 – 0%

Ізольовані із адекватною самооцінкою 0 – 0%

Ізольовані із заниженою самооцінкою 2 – 100%

Висновки.

Аналіз психологічної літератури з проблем формування самосвідомості в підлітків показав, що самооцінка, як один з її основних структурних компонентів є важливим регулятором поведінки і діяльності людини. Самооцінка впливає на всі сторони її життя , емоційне самопочуття, взаємини з оточуючими, розвиток творчих здібностей, ставлення до успіхів і невдач.

Дослідження свідчать про те, що у сфері самопізнання дошкільників і молодших школярів переважають зовнішні дії та вчинки, а у підлітків домінують інтерес до себе – свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреба в самооцінці, порівнянні себе з іншими. Така потреба зумовлюється практичною життєдіяльністю підлітка: бурхливою перебудовою організму, змінами в житті, становище в сім’ї, появою нових обов’язків і розширення прав; підвищеними вимогами до навчальної діяльності. Рушійними силами розвитку самосвідомості є зростаюча самостійність індивіда, яка виявляється у зміні його взаємин з оточуючими.

У експериментальній частині роботи ми дослідили як самоцінка учнів – старшокласників залежить від їх статусу в класі. В результаті діагностики ми отримали, що в учнів із соціометричним статусом 1 – 0.5 самооцінка адекватна, із статусом 0.49 – 0.1 домінує адекватна самооцінка, проте спостерігається відхилення в бік неадекватної (завищеної і заниженої) самооцінки. В учнів із статусом 0.09 – 0.01 спостерігається спад самооцінки у сторону заниженої. Підтвердження цього видно в учнів з статусом 0, у яких самооцінка занижена і в даній науковій роботі складає 100%.

Таким чином, висунута нами гіпотеза підтвердилася не повністю. Ми припускали, що в учнів із соціометричним статусом 1-0.5(лідери) самооцінка завишена або адекватна. Після проведення експериментального дослідження виявилось, що їх самооцінка адекватна на 100%. Значне відхилення у бік завишеної самооцінки у бажаних учнів, що свідчить про те, що лідерство вони компенсують завишеним рівнем самооцінки. Проте надалі наша гіпотеза підтверджується: при спаданні в учнів – старшокласників соціометричного статусу зростає відсоток учнів із заниженою самооцінкою.

Отже, отримані на основі експериментального дослідження результати мають вагоме практичне значення для роботи вчителів з учнями, а також для самих учнів з метою саморозвитку та самовдосконалення. Врахування цих результатів дає можливість більш ефективно і цілеспрямовано вести навчально-виховну роботу із старшокласниками.