Духовні основи людського соціального життя – добро, істина, красота, совість, рівність. Їх з’єднує матеріально-духовний процес – праця.

Людина повільно і поступово ставала людиною. Змінюючи своє природне життя на штучне, культурне. Духовні сутності входили в матеріальне життя, об’єктивувались і таким чином формувалась культура. Культура впливала на цивілізацію, тобто на влаштування матеріального життя людини. Поступово людина звільняється соціально, політично, економічно. Зло соціальності долає. Зла у світі стає менше. І це завдяки духовності людській. Людство еволюціонує до добра і справедливості, до Царства Божого, Небесного як символічно вчить християнська релігія.

Незважаючи на зменшення соціального зла (людство все-таки подолало рабство, кріпосництво, зменшилась кількість людей, яким недоступна освіта і плоди науково-технічної цивілізації) перспективи людини і людства не є добронадійливими. Можлива світова ядерна війна, світова екологічна катастрофа, світові конфлікти між цивілізаціями, бідною Північчю і багатим Півднем. Загрожує бездуховністю, витіснення справжньої культури на периферію життя і надання переваги технічним досягненням цивілізації, з’явилися масова культура, масова людина. Масова людина – неповна, часткова, недоформована, не здатна до преображення, відкрита до зла, нею легко можна маніпулювати (тобто легко заманити чим-небудь і ким-небудь).

Без актів свідомості, спрямованих на духовне збагачення людина духовно деградує. Пустота душі веде до антропологічної катастрофи. Така людина постійно повертається до своїх помилок і злочинів, знаходиться в зачарованому колі своїх вад. Потрібне моральне очищення, вдосконалення. Не тільки від світу брати, але й давати йому, робити добро, здолати в собі егоїзм, гординю, пихатість, грубість, заздрість, тягу до наживи, матеріального багатства. Будь-яке вдосконалення, очищення не можливо здійснити без психологічної підготовки і віри у можливість досягти вищого, кращого, прийняття рішення, сили волі, терпіння, наполегливості, рішучості.

На сучасну європейську цивілізацію релігія має мізерний вплив. З часом в християнській релігії моральні впливи були витіснені “богослужбовою релігією” (Кант), чистота віри – владними та майновими інтересами вищої церковної ієрархії, церковним націоналізмом (в Росії писали про “русифікацію Євангелії”), договірними відношеннями (я прислуховуюсь до волі бога, а за це він до мене буде милосердний). Вкорінюється і поширюється безрелігійна свідомість, яка породжує моральний релятивізм, що переходить у нігілізм. Людина стає менш морально і соціально відповідальна. Нагальна необхідність для виживання людства – знову відтворити і поставити в центр свого існування систему абсолютних цінностей. Матеріальне повинно уступити пріоритетність духовному. Руйнування особистості веде до руйнування суспільства, культури, цивілізації.

Цілісність, складність парадоксальність людини не можна зрозуміти без психології. Психологія повинна входити у визначення людини. Людина біопсихосоціокультурна істота. Вона не народжується людиною, а стає нею, виробляючи в собі людські якості. Культура – накопичення людського. Умова створення культури – творча діяльність.

Творчість – явище людської родової історії, фактор культурного, антропогенного і психологічного характеру. Творити для людини - потреба і можливість. В основі творчості жадання проявити себе, виразити свої задуми, своє розуміння світу і людей. Утвердження активності в творчості – ознака морально-психологічного здоров’я людини. Надлишок енергії людина використовує для творчості. Творчість визначила основу і умову дальшого розвитку людини. Інтегративний творчий стан охоплює всю людину, поглинає всі його відчуття, почуття, переживання. Завдяки творчості вноситься красота, гармонія в людське буття, створюється екзистенціальна рівновага. Творчість наповнює життя смислом. Цього не можуть зробити ані влада, ані багатство. В творчості людина переживає свято свого існування.

Продовжуючи себе в продуктах своєї діяльності, людина виходить за межі своєї просторово-часової обмеженості, реалізує потребу в трансценденції. Якщо творчість переводить надлишок енергії в культурну будівничу діяльність, то для суспільства вона виступає механізмом соціальної психогігієни, підтримує спокій і рівновагу. В такому випадку прагнення, воля до життя перемагає волю до руйнування, до смерті. На жаль сучасне розвинуте суспільство через нові комунікаційні технології рекламує здебільшого насильство, пусті розваги, насолоди, жадобу до збагачення.

Творчість як психосоціогігієнічний регулятор життя зберігає психіку здоровою і активною повинна стати нормою гармонійно розвинутої людини, А.Маслоу уточнив – естетичною нормою, оскільки вона звільняє людину від деструктивних потягів.

Спонтанний вплив енергії регулюється у творчості законами побудови нових форм, предметів, ідей, поглядів. Відомі різні способи вивільнення спонтанної енергії, ірраціональних мотивів невідомих потягів – від психотренінгів за системою дзю і дзен до прагматичних “мозкових атак” О.Ф.Осборна, технологічних практик в трансперсональній психології С.Грофа, К.Уілбера, Ч.Тарта. В стані спонтанності відключається захисний фільтр свідомості і людина сприймає світ безпосередньо, цілісно, в єдності з ним і проявляють всі потенціально можливі її сили, енергії, здібності. Творчість опредметнює духовні багатства психіки людини.