змін у процесах регуляції. Воно може випереджати з‘яву зовнішніх змін, однак буває, що людина тривалий час не віддає собі звіту у своїх емоціях, у кращому випадку спостерігає їхні наслідки у виді тих або інших незрозумілих проявів своєї поведінки. Іноді емоції зовсім не знаходять відображення у свідомості.
Емоція, що одержала достатню силу й організованість, здобуває здатність дуже впливати на функціональний стан різних психічних механізмів. Організуюча функція емоцій виявляється в декількох різних формах:*
у формі виразних рухів , *
у формі емоційних дій, *
у формі висловлень про емоційні стани, які відчуваються, *
у формі визначеного відношення до навколишнього.
ЕМОЦІЇ І СПРИЙНЯТТЯ
На думку Шахтера і Сінгера, характер виникаючої емоції значною мірою залежить як від фізіологічної активації, так і від того, що ми сприймаємо з навколишнього світу. Наприклад, люди, активовані в результаті ін'єкції адреналіну, про збудливу дію якого вони не підозрюють, дають різну реакцію в залежності від того, у якій обстановці вони знаходяться - у веселій або в напруженій. У першому випадку вони почувають себе розкутими і щасливими, а в другому їх охоплює почуття гніву. На думку Шахтера, зовсім очевидно, що для виникнення емоції необхідна фізіологічна активація, але тільки сприйняття ситуації визначає спрямованість емоції.
Валніс, однак, частково заперечував це твердження; на його думку, досить вірити, що відбулася активація, щоб відчути емоцію, напрямок якої буде залежати від обстановки. Наприклад, піддослідні, котрим під час перегляду фотографій оголених жінок давали слухати биття серця, швидке або повільне, частіше віддавали перевагу тим фотографіям, що відповідали прискореному ритмові, якщо вони були переконані, що це удари їхнього власного серця.
У практичній діяльності емоційна активація виникає, як правило, у критичні моменти процесу рішення тактичних задач і зв'язана з виявленням правильного напрямку пошуків. У такі моменти діяльність звичайно характеризується дуже швидкою реакцією в прийнятті рішень. Загальне орієнтування в цілому, попередня оцінка і є функцією емоцій як специфічного знання. В емоційній оцінці виникає перший, ще не зовсім ясний образ майбутньої єдності відчуттів і сприйняття.
Слід зазначити, що якість сприйняття також залежить не тільки від стану органів почуттів людини, але і від її загального фізичного і психічного стану в момент сприйняття. Відомо, що хворобливий стан може не тільки впливати на вірогідність одержуваних відчуттів, але і бути причиною неповноти сприйняття. Так само на якості сприйняття позначається і стан втоми, роздратування , сп'яніння, схвильованості і т.д. Втома і хворобливий стан притупляють інтерес до навколишнього. Безумовно, сприйняття багато в чому залежить від настрою й особливостей характеру людини, її звичок, що визначають її відношення до навколишньої дійсності, її схильностей.
ЕМОЦІЇ, ЕВОЛЮЦІЯ Й ІНТЕЛЕКТ
Отже, емоції мають найважливіше значення для живих істот, тому що служать засобом мобілізації організму, що дозволяє переборювати двоїсті і несподівані ситуації.
Легко помітити, чим вище ми піднімаємося по еволюційним сходах, тим більше стереотипні емоційні реакції, властиві нижчим тваринам, поступаються місцем складним і різноманітним формам поведінки. Так, у приматів, і особливо в людей, емоційні прояви приймають незліченну безліч відтінків; при цьому розмаїтість їх збільшується з віком і зі збагаченням життєвого досвіду.
Крім того емоційна реакція залежить від розумового розвитку. Справді, мабуть, що чим вище цей рівень, тим легше індивідуум може зрозуміти причину невідповідності того, з чим зштовхнувся, і тим, чого очікував, і завдяки цьому зменшити свою емоційну реакцію. Однак цей контроль, що залежить від розумового розвитку і що дозволяє впливати на прояв власних емоцій, не завжди буває постійним. Лише деякі здатні при будь-яких обставинах зберігати незворушний спокій. Найчастіше їхня поведінка зв'язана із соціальним контекстом, у якому виникає дана ситуація. Людина може поводитися надзвичайно делікатно в одній обстановці і, навпроти, постійно "зриватися" в іншій. Ситуація начебто така ж, але сприйняття загального контексту робить її зовсім іншою. Дружина службовця, що змушений весь день посміхатися, або діти вчительки, завжди стриманої і спокійної в класі, на жаль, знають це на власному досвіді.
ЕМОЦІЇ І ЕМОЦІЙНА СИСТЕМА
Сучасні теорії визнають особливу роль окремих емоцій у житті людини. Дослідники, що займаються прикладною психологією - інженерною, педагогічною або клінічною, - так або інакше приходять до розуміння специфічності окремих емоцій. Люди, з якими вони працюють, відчувають саме щастя, гнів, страх, сум або відразу, а не просто "емоцію". Сучасна практика відходить від використання таких загальних термінів, як "емоційна проблема", "емоційне порушення" і "емоційний розлад". Психологи намагаються аналізувати окремі афекти й афективні комплекси і впливати на них як на різні мотиваційні феномени в житті індивіда.
Сучасна теорія представляє емоційні елементи як систему, тому що вони взаємозалежні і динамічними, і відносно стабільними способами. Деякі емоції в силу природи лежачих у їхній основі уроджених механізмів організовані ієрархічно. Дарвін помітив, що увага може поступово змінюватися, переходячи в подив, а подив - "у льодове здивування", що нагадує страх. Подібно цьому, Томкінс довів, що градієнти стимуляції, що викликає інтерес, страх і жах, представляють ієрархію, де градієнт, необхідний для появи інтересу, найменший, а для жаху - найбільший. Наприклад, новий звук зацікавлює дитину. Якщо при першому пред'явленні незнайомий звук буде досить голосним, він може налякати. Якщо звук дуже голосний і несподіваний, він може викликати жах. Інша характеристика емоцій, що входить у їхню організацію як системи, - очевидна полярність, між деякими парами емоцій. Дослідники від Дарвіна до Плутчика спостерігали полярність і приводили докази на користь її існування. Радість і сум,