Протиставлення не завжди означає відношення взаємного виключення - "або". Протилежності іноді зв'язані один з одним, або одна з них викликається за допомогою іншої (наприклад, "сльози радості"). Визначені емоції, інші, ніж пари полярних протилежностей, можуть також при визначених обставинах мати взаємозв'язки. Інтерес може змінюватися страхом, презирство може переходити в радість і зрушення, викликаючи "войовничий ентузіазм".

Є й інші фактори, що допомагають визначити емоції як систему. Так, всі емоції мають деякі загальні характеристики. Всі емоції, відрізняючись від спонукань, не циклічні: ніщо не викликає інтерес, відразу або сором два-три рази в день відповідно травленню або метаболічним процесам. Всі емоції впливають на спонукання й інші системи особистості, підсилюючи або зменшуючи різні мотивації. Наприклад, емоції відрази, страху або горя можуть редукувати або зовсім придушувати сексуальний потяг. Навіть поведінка , мотивована гомеостатическими механізмами, постійно підпадає під вплив таких емоцій, як радість, страх, горе, гнів.

Обмеження емоційної системи.

Томкінс знайшов, що існують визначені уроджені обмеження емоційної системи і вони, у свою чергу, впливають на ступінь детермінованності поведінки людини. У той же самий час воля властива самій природі емоцій і емоційної системи

(а) Емоційну систему в порівнянні з руховою людині важко контролювати. Емоційний контроль, можливо, успішніше досягається за допомогою міміки і рухового компонента емоції в сполученні з такими когнітивними процесами, як уява і фантазія.

(б) Емоції, прив'язані до потягів і виникаючі лише завдяки їм, обмежені у волі, наприклад, як у випадку, коли радість викликається тільки їжею.

(в) Існують обмеження емоційної системи завдяки синдромному характерові її неврологічної і біохімічної організації. Коли виникає емоція, втягуються усі компоненти емоційної системи, причому з дуже великою швидкістю.

(г) Пам'ять про минулий емоційному досвіді накладає інше обмеження на емоційну волю. Яскраві емоційні переживання минулого, представлені в пам'яті й у думках, можуть стримувати або, навпаки, спонукувати людину.

(д) Інше обмеження волі емоцій може накладатися природою об'єкта емоції, як, наприклад, у випадку безмовної любові.

(е) Емоційне спілкування обмежене свого роду забороною дивитися на особу, особливо в очі один одному.

(ж) Інший фактор, що обмежує емоційне спілкування, - складні взаємини між мовою й емоційною системою. Ми не навчені точно виражати свої емоційні переживання.

Ступені волі емоційної системи.

Описуючи роль емоцій, Томкінс говорить: "Причина без емоції неспроможна, емоція без причини сліпа. Сполучення емоції і причини гарантує високий ступінь людської волі". Хоча більшість людей не досягає точності в усвідомленні своїх емоцій, складність емоційної системи проте сприяє збільшенню компетентності людини. Емоційна система володіє десятьма типами волі, не властивими системі спонукань.

Насамперед, це воля в часі: не існує основного ритму або циклу, як у спонукань. *

Емоції мають волю інтенсивності, тоді як спонукання характеризуються підвищенням інтенсивності доти, поки вони не будуть задоволені. *

Емоція має значну волю щільності, з яким вона діє (щільність емоції - продукт її інтенсивності і тривалості). *

Воля емоційної системи така, що емоція може виникати через "імовірність події". Завдяки цьому емоція гарантує передбачення, що є центральним процесом при навчанні. Наприклад, емоція страху змушує уникати вогню дитини, що колись обпікався. Емоція може також передбачати сприятливі події.*

Емоційна система має волю об'єкта. Хоча емоції, що збуджуються потягами, мають обмежений набір об'єктів, що можуть ці потяги задовольнити, з'єднання емоцій з об'єктами через знання надзвичайно розширює набір об'єктів позитивних і негативних емоцій.

Емоція може бути пов‘язана з конкретним видом досвіду— мисленням, відчуттям (сенсорикою), дією тощо. *

Емоції вільні для комбінації з другими емоцяями і для їх модуляції і подавлення. *

Існує більша свобода. В способі збудження і згасання емоції, як правило, большість людей стараються зробити максимальними позитивні емоції і мінімальними — негативні, але навіть різні аспекти однієї й тої же діяльності можуть викликати або гасити і негативні иі позитивні емоції. *

Емоцїї відносно свободні в можливості заміщення об‘єктів прив‘язанності. (Саме трансформація емоцій, а не потягів, зв‘язується з фрейдівскьим поняттям сублімації.) *

Емоції мають величезну свободу з точки зору цільової орієнтації або можливих альтернатив реакцій. За Томкінсом, «то, що викликає позитивні емоції, як правило має самопідкрепляючу дію; і ситуації й об‘єкти, котрі визивають позитивні емоції, широко розпреділені в просторі».

ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙ

Мімічне вираження емоцій.

Дослідження мімічного вираження емоцій почалося більш 100 років тому. Одним з перших виникло запитання: чому в людини в емоційному стані специфічно змінюється напруга різних лицьових м'язів?

Класичною спробою відповісти на це питання була теорія Ч. Дарвіна, викладене їм у роботі "Вираження емоцій у людини і тварин" (1872). Дарвін висунув гіпотезу, відповідно до якої мімічні рухи утворилися з корисних дій. Іншими словами, то, що зараз є вираженням емоцій, колись було реакцією, що мала визначене пристосувальне значення. Мімічні рухи, що виникли з перетворених корисних рухів, являють собою або ослабленою формою цих корисних рухів (наприклад, оскаливание зубів при гніві є залишковою реакцією від використання їх у боротьбі), або їхня протилежність (наприклад, розслаблення м'язів особи - посмішка, що виражає привітність, є протилежністю напруги м'язів, характерного для ворожих почуттів), або пряме вираження емоційного порушення (тремтіння - це наслідок напруги м'язів при мобілізації організму, скажемо, для нападу).

Відповідно до Дарвіна, міміка обумовлена уродженими механізмами і залежить від виду тварин. Звідси випливає, що мімічні реакції повинні бути тісно