План

Введення

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Метою моєї роботи є вивчення взаємин хлопчиків і дівчинок у молодших класах. У своїй роботі я використовувала таку літературу, як “ Взаємини дітей у спільній діяльності і проблеми виховання ”, “Світ дитинства: молодший школяр» / Під ред. А.Г. Хрипковой. і інші джерела. Також я провела практичне дослідження серед дітей молодших класів.

Вік 9—10 лет-це період полової гомогенізації: наслідування і прихильності хлопчиків до батька. а дівчинок до матері. Іноді перехід до цього етапу відбувається швидко і зміна прихильностей дитини особливо разюче. Клас розбиваються на два табори-хлопчиків і дівчинок, зрада своєму таборові засуджується і нехтується. Хлопчики грають у військові ігри. зачитуються «героїчною» літературою і наслідують героїв, лицарям. Вони більше тягнуться до батька, а при відсутності до чоловікам узагалі (викладачам, керівникам «чоловічих» кружків і секцій), виявляють наполегливу цікавість до «чоловічого» роботі. Дівчинки у своєму колі обговорюють перших романтичних героїв, моди, ведення господарства, віддають перевагу ліричній літературі, особливо зближаються з матір'ю і при сприятливих з нею отношениях перевіряють їй свої таємниці, більше тягнуться до вчительок, можуть колективно закохатися у вчителя-чоловіка. І для хлопчиків, і для дівчинок це період формування оцінки себе як представника визначеної статі. Поляризація стат-природна закономірність розвитку, що зовні виявляється нерідко діями агресивного або оборонного порядку, що відбивають внутрішній інтерес до іншого статі. В. В. Богословський (1974) наводить приклад, коли хлопчик смикає дівчинку за косу і на питання вчителя, чому він це зробив, відповідає: «Вона мені подобається». Будучи у вустах дитини скоріше виключенням із правила, це пояснення розкриває щирі мотиви зовні агресивного або оборонного поводження. Скільки-небудь серйозних конфліктів воно, як правило, не викликає, н ми неодноразово відзначали в дівчинок почуття образи й обойденности при відсутності цих своєрідних знаків уваги. Останнім часом усе чистіше приходиться спостерігати в дівчинок цього віку мальчишески агресивний стиль поводження, що раніше виявлявся, і те не завжди і не у всіх, лише в пубертатному періоді. Очевидно, тут позначаються й акселерація, і деякий зсув полових ролей н представлень про маскулинности — фемининности в сучасному суспільстві і родині.

Правила поведінки школярів, єдині для хлопчиків і дівчинок. У школі до них пред'являються однакові вимоги. Вони мають однакові права й обов'язки.

Але це, зрозуміло, зовсім не означає, що диференційований підхід до морального виховання хлопчиків і дівчинок зайвий. Навпроти, для успішного морального виховання молодших школярів недостатньо знати загальні цілі й умови цього виховання, мало враховувати тільки вікові особливості дітей. Важливо уявляти собі особливості полового розвитку дітей у цьому віці, вважатися з деякими розходженнями в розвитку особистості хлопчиків і дівчинок.

Діти рано починають усвідомлювати полові розходження. Вже у віці 2,5—3 років вони можуть задавати питання про причини фізичних розходжень хлопчиків і дівчинок. З віком інтерес до тілесних особливостей чоловіків і жінок, до особливостей їхніх взаємин, до проблеми народження дітей росте, і він цілком естествен, як і багато інших інтересів.

Властивій дитині здатність до наслідування дозволяє йому рано вибрати визначений зразок поводження. Спочатку він імітує деякі зовнішні ознаки по ведення тієї людини, якого вибирає як зразок для наслідування, потім відбувається більш глибоке "приравнение" себе до особистості людини зразка. При цьому дитина запозичає не тільки зразки не яким дій і зовнішні відмітні ознаки, але і такі складні якості особистості, як доброта, м'якість, чуйність або рішучість, мужественность, стійкість. З раннього років зразком для наслідування хлопчики звичайно вибирають батька, дівчинки — мати.

У дошкільному віці в сюжетно-рольових іграх діти відтворюють різноманітні людські взаємини в родині, на роботі, у дворі і т.д. Дитина відтворює в грі і деякі специфічні взаємини дорослих: матері і батька, чоловіки і жінки, дорослого і дитини. Про цьому необхідно пам'ятати вихователям, тому що ці взаємини дорослих впливають на розуміння дитиною його приналежності до тієї або іншої статі і "вибір" їм відповідного типу поводження.

Представлення самих дорослих (батьків у першу чергу) про розходження в поводженні і моралі чоловіків і жінок так чи інакше проникають у дитяче середовище, відтворюються і засвоюються в грі.

Батьки, і особливо мати, з перших днів появи дитини на світло, найчастіше самі того не усвідомлюючи, по-різному звертаються із сином або дочкою. У перші шість місяців матері звичайно доторкаються до синів значно частіше, ніж до дочок, але через півроку картина міняється: хлопчиків починають відучувати від зайвої пестливості, а дівчинкам дозволяють проводити біля матері набагато більше часу. Ослаблення контактів з матір'ю підсилює самостійність дитини. Саме ця якість, на думку деяких учених, матері інтуїтивно прагнуть розвити у своїх синів.

З віком розходження у відношенні до хлопчиків і дівчинок з боку дорослих усе більш збільшуються.

Порівняно рано виникають розходження в предметному оточенні хлопчиків і дівчинок — у них не тільки різний одяг, але і різні іграшки. Дорослі своїм відношенням направляють заняття й ігри хлопчиків і дівчинок, — скажемо, хлопчик, що грає в ляльки, як правило, викликає глузливі зауваження навколишніх. Дорослі заохочують стереотипи поводження, прийняті для даної статі, — так, хлопчика соромлять за плаксивість, а дівчинку гудять