У відношенні хлопчиків і дівчинок до товаришів і вчителів істотних розходжень немає. У молодших класах як для тих, так і для інших найбільшим авторитетом є вчитель. У підлітковому віці усе більшого значення набуває думка товаришів, внутрікласні відносини. При цьому дівчинки більш схильні до критичних висловлень на адресу вчителів і товаришів, до скарг на що-небудь, однак це має скоріше характер одиничної реакції на яку-небудь конкретну подію, рідко узагальнюється й у цілому не відбиває негативного відношення до загальшкільних і внутрікласних справ. Навпроти, хлопчики менш схильні до оцінки яких або подій і їхнього висловлення супроводжуються меншою емоційною реакцією. Проте в ряді випадків саме в хлопчиків може складатися досить стійка система негативного відношення до школи.

Істотним недоліком школярів обоего статі є невміння організовувати спільну діяльність. Частково це зв'язано з індиферентним у змісті полової приналежності школярів характером навчально-виховного процесу, від чого, безсумнівно, страждає якість і навчання, і виховання. Видимо, варто більш повно використовувати можливості позакласної роботи для виховання навичок спільної діяльності школярів обоего статі. Іншою причиною невміння школярів обоего статі організовувати спільну діяльність є їхнє насторожене відношення друг до друга, як правило, инициируемое дорослими. Коли ж на зміну сторожкості, а у визначений період і деякої відчуженості між хлопчиками і дівчинками приходить усе більш наростаючий взаємний інтерес, їхня взаємна активність не знаходить правильних шляхів, тому що до цього наростання взаємного інтересу вони не підготовлені попереднім вихованням. У результаті багато юнаків і дівчини входять у доросле життя з досить неясними представленнями про характер суспільно корисного поділу обов'язків між чоловіками і жінками, з невмінням організовувати спільну діяльність із представниками іншої статі, випробують великі труднощі в спілкуванні з ними.

Виховання хлопчиків є в школі, загалом, більш важкою задачею для вчителів, не тільки лише тому, що серед останніх абсолютну більшість складають жінки, але й у зв'язку з зазначеними вище психологічними особливостями чоловічої статі. У цілому можна сказати, що з вихованням представників чоловічої статі школа в даний час справляється гірше, ніж вихованням жіночого. Не випадково в успішності хлопчики в середньому уступають своїм перевесницям, серед них у більшому ступені поширені шкідливі звички (паління, вживання алкоголю, нецензурна лайка), ними частіше відбуваються правопорушення. Тому знання психологічних полових особливостей і облік їх у практичній діяльності необхідні кожному, хто зацікавлений у повноцінному вихованні підростаючого покоління. І труднощі, зв'язані з вихованням школярів чоловічої статі, ніяк не можуть виправдати наявні тут недоліки.

ВИСНОВОК

Виконавши дану роботу, вивчивши особливості взаємин хлопчиків і дівчинок у молодших класах, я прийшла до визначених висновків, що я хочу розкрити у висновку.

Відомо, що дівчинки цього віку більш активні, чим хлопчики. Вони більш сумлінні, більш відповідальні. Часто саме в цьому джерело хлоп'ячої опозиції "жіночому командирству". Виходить, необхідно намагатися спеціально якнайчастіше ставити хлопчиків у позицію відповідальних і ініціативних членів колективу. Необхідно уважно відзначати прояву почуття дорослості в хлопчиків, дбайливо його підтримувати. Духовна атмосфера родини впливає на формування особистісних якостей майбутнього чоловіка або жінки. Якщо дитина не навчилася любити батьків, братів, сестер, свою школу. Родіну, те важко розраховувати, що він буде здатний у майбутньому глибоко полюбити обрану їм жінку.

Причиною невміння школярів обоего статі організовувати спільну діяльність є їхнє насторожене відношення друг до друга, як правило, инициируемое дорослими. Коли ж на зміну сторожкості, а у визначений період і деякої відчуженості між хлопчиками і дівчинками приходить усе більш наростаючий взаємний інтерес, їхня взаємна активність не знаходить правильних шляхів, тому що до цього наростання взаємного інтересу вони не підготовлені попереднім вихованням. У результаті багато юнаків і дівчини входять у доросле життя з досить неясними представленнями про характер суспільно корисного поділу обов'язків між чоловіками і жінками, з невмінням організовувати спільну діяльність із представниками іншої статі, випробують великі труднощі в спілкуванні з ними.

Для успішного морального виховання хлопчиків і дівчинок найбільш сприятливі умови, при яких у родині живе три покоління, коли в родині приблизно рівна кількість чоловіків і жінок, хлопчиків і дівчинок. Такий склад благоприятствует нагромадженню дітьми досвіду межполовых відносин як усередині поколінь, так і між ними. Але більшість хлопчиків і дівчинок живуть у родинах із двома поколіннями і рідко спілкуються з бабусями і дідусями. Відсутність спілкування дітей зі старшим поколінням збіднює їхнє виховання як майбутніх чоловіків і жінок. Спілкування з бабусями і дідусями навіть у більшому ступені, чим спілкування з родителями, створює в дітей відчуття психічного комфорту, атмосфери тепла і ласки. Зрозуміло, це не означає, що молоді батьки одержують тим самим якась підстава перекласти задачі виховання на плечі старших. Треба врахувати ще і те, що часом саме бабусі схильні до того, щоб не пред'являти до дитини безумовних виховних вимог. Іноді конфліктуючий з родителями дитина саме в бабусі знаходить захист — і це приводить до розпещеності.

Виховання хлопчиків і дівчинок успешнее проходить у повній родині, коли батько і мати живуть разом. У родинах, де відсутній один з батьків (як правило, батько), хлопчики і дівчинки можуть рости замкнутими, відчуженими, з відчуттям збіднення свого дитинства. У хлопчиків, що ростуть без батька, спостерігається або зніженість,