Нові психологічні теоретико-методологічні підходи

щодо взаємодії людини та техніки.

Людина, суспільство – найскладніші явища в природі. Вивчення їх вимагають різних підходів. Людина – психологічна істота. Її діяльність, зокрема праця вимагає психологічного підходу.

Дослідження психології праці має велике значення в піднесенні продуктивності праці, її гуманізації, ефективності в різних сферах суспільної діяльності: промисловості, сільському господарстві, військовій галузі, побутовій індустрії. Масова психологія, масова свідомість людей відстають від темпів науково-технічного прогресу. Поява великих складних технічних систем небезпечних технологій і нових соціо-технічних систем ускладнюють і змінюють роль людини в процесі роботи з цією технікою, управління нею. Але в Україні ця роль людини ускладнена ще трансформаційними процесами, переходом до капіталізму, ринкової економіки. Життєзабезпечення людини ускладнене, утруднене. Треба вдосконалювати і розвивати суспільство і людину.

Щораз гострішими стають питання психологічних, соціально-моральних проблем проектування та експлуатації найновішої техніки, компетентність, відповідальність, соціальна зрілість, психологічна готовність професіоналів.

Слід розвивати культуру техногенної безпеки спираючись крім інших наук на психологію праці, інженерну психологію, які нагромадили немало даних про взаємодію людини з технічними приладами, системами управління ними.

Зростанням ролі великих складних технічних систем, розширення ступеня автоматизації процесів управління технічними об'єктами – основні тенденції в розвитку техніки. На ефективність та надійність цих складних технічних систем, впливають нові системні властивості техніки, фізико-хімічна природа процесів функціонування систем, нестабільність, нелінійність міжсистемних взаємодій в об'єкті, нестаціонарний характер впливу на людину екстремальних умов зовнішнього середовища, наприклад, космічного простору, соціально-економічних змін. Все це знижує також контрольованість людиною даної технічної системи. Ці фактори стають також причиною виникнення непередбачуваних ситуацій, які створюють потенціальні властивості технічних систем. Тому головним завдання для складних технічних системи і є розкриття цих потенціальних властивостей.

Що таке потенціальність в управлінні технічного пристрою, приладу механізму чи складної технічної системи? Потенціальність в управлінні технікою - можливість виявлення передбачених ситуацій, детерміновані різними факторами складності техніки.

В системних дослідженнях структурної організації, типології об'єктів складної природи, потенціальність розглядаються у взаємовідносинах з цілісністю, складністю, нелінійністю, неврівноваженістю, непередбачуваністю, неформалізованістю (І.В. Блауберг, В.Садовський, Е.Юдін, Дж.фон Нейман, І.Пригожин, Г.Хакен, Е.Янг, С.Курдюмов та інші).

Не можна пасивно чекати прояву потенціальних властивостей техніки через можливість негативних наслідків непередбачуваних ситуацій, необмеженого обсягу потенціальних ситуацій. Психологи наполягають на активній стратегії, тобто на цілеспрямований пошук, розкриття і актуалізацію потенціальних властивостей техніки та її складових частин на всіх етапах проектування, експлуатації. Оператор в управлінні складними технічними системами повинен переходити від нормативного, виконавського характеру його праці на випробувальний, пошуковий, більш активної участі в проектуванні інженерних психологів, врахуванні соціальних аспектів праці і умов життя спеціалістів — професіоналів.

роблему легше розв'язувати якщо моделювати операторами непередбачуваних ситуацій управління, включати операторів в склад експертної системи, виділити спеціальні системи професіональної підготовки операторів для інженерно-проектувальних завдань. Інженерні психологи повинні стати безпосередніми учасниками проектування, створення і експлуатації технічних об'єктів.

У зв'язку із зміною характеру праці, соціального статусу оператора, інженера-психолога для ефективного управління складними технічними комплексами і соціо-технічними системами у психології, розробляються нові теоретичні та методологічні підходи щодо взаємодії людини та техніки, виявляють особливості системно-структурної організації різних класів техніки, фактори їх складності, специфіку психологічного змісту діяльності спеціалістів та суб'єктивну складність їх активності.

При розв'язанні проблем ролі людини в експлуатації техніки, інженерно-психологічного проектування у російській психології спираються на антропоцентричний підхід, розроблений О.Леонтьєвим, Б.Ломовим, Н.Заваловою, В.Пономаренко. Цей підхід ґрунтується на психологічній теорії діяльності людини як суб'єкта праці, пізнання та спілкування. На основі цих теоретичних засад були розроблені концепції автоматизації та інженерно-психологічного проектування систем "людина-машина", адаптації людини і машин, взаємодія оператора із системи управління і засобами відображення інформації, які представлені у працях В.Рубахіна, О.Крилова, В.Ахутіна, В.Венди, О.Галактіонова, Г.Суходольського.

Антропоцентичний підхід став ведучим і для таких зарубіжних вчених як І.Біллінг, Б.Кантовіц, Н.Морей, Д.Міллер, А.Лєвіс, Х.Стассен. Проблеми проектування і експлуатації сучасної техніки ставляться і розв'язують з врахуванням когнітивних процесів в діяльності людини.

Розв'язуючи проблеми надійності соціо-технічних систем, розвивають макроергономіку, антропотехнологію, культуру автоматизації, культуру безпеки.

Психологи увагу акцентують на соціальних, організаційних, управлінських, економічних та особистісних факторах. Оцінюють впливи на діяльність операторів соціальних відносин, міжособистісних і міжгрупових взаємодій. Особливо це стосується проблем культури ядерної безпеки.

Аналіз статистичних даних про причини аварійності в атомній галузі свідчить, що інженерні конструкції, фізичні дані, математичний аналіз недостатні для повної безпеки, коли не враховують дані гуманітарних наук, людський фактор. "... Для культури ядерної безпеки фундаментальним повинно стати з'ясування того, заради чого працюють спеціалісти в галузі атомної енергетики, як вони сприймають ядерну техніку, в чому смисл їх діяльності".

Бобнєва М.І. виділила при дослідженні проблеми ядерної безпеки специфічні соціально-психологічні фактори, які визначають розуміння радіаційної небезпеки спеціалістами. Специфіка їх сприйняття зумовлена не стільки специфікою об'єкта, скільки психологічними особливостями суб'єкта, його мотивами, ціннісними орієнтаціями, спрямованими на себе, іншу людину і на діяльність.

Психологи дійшли висновку, що системний підхід не дозволяє в повній мірі зрозуміти складну природу технічних об'єктів. Вони розробили міжсистемний підхід, який постулює можливість ірраціональних форм взаємодії, відсутність цілісності, ієрархії і управління в складних об'єктах.

Системний підхід не може пояснити змінну детермінацію, її нелінійність і опосередкованість, неоднозначність, непропорційність, суперечливість мінливості і багатоманітності ірраціональних форм відношень між різними психологічними процесами. В психіці має місце порушення субординації "вище-нижче", ієрархія розуміється як гетероієрархія і це суперечить системному принципу управління. Факти передбачення, прогнозування невідомого в процесах мислення свідчать, що пошук нового в мисленні носить часто ірраціональний характер і реалізується на основі механізмів іррегуляції.

Системний підхід