Розглядаючи проблему усиновлення дітей, в наш час батьки можуть звертатися за порадою і допомогою в психолого-педагогічні консультації, де одержать кваліфіковану допомогу від дитячих лікарів, психологів і від працівників органів соціального забезпечення. Психологічна діагностична служба необхідна як для дітей, так і для претендентів на опікунство і усиновлення. У дітей психолог повинен визначити рівень психічного розвитку, оцінити, наскільки відставання розвитку дитини (якщо воно є) обумовлене зовнішніми факторами (наприклад, погана сімейна обстановка) або внутрішніми (поганий фізичний стан, серйозні захворювання, розлад ЦНС та ін.). Завдання психолога полягає втому, щоб визначити разом з дитячим лікарем (чи іншими спеціалістами) можливості виправлення недоліків загального розвитку дитини, у пошуку шляхів їх ліквідації. Кваліфіковане психологічне заключення є серйозною основою для прийняття рішення про долю дитини. Заключення психолога повинно допомогти людям підібрати для осиротілої дитини таке середовище, в якому б оптимально проходив розвиток дитини. Психологічне обстеження, яке проходить у формі бесіди з кожним із батьків окремо, а пізніше з ними обома, спрямовано на вияснення мотивів рішення взяти в сім’ю дитину. Психолог відкидає у якості майбутніх батьків людей неврівноважених, деградованих, з психічними розладами, з нахилами до імпульсивних вчинків, алкоголізму тощо. Він діагностує відносини між подружжям, вияснює узгодженість в їх поглядах та ін. Найкращий метод роботи – це постійна опіка одного психолога, який знає сім’ю і дитину з дня її усиновлення. Він стає прямим сімейним порадником в різних складних ситуаціях, розглядає всі важливі проблеми в житті прийомної дитини, наприклад, починаючи з прийому в дитсадок, зарахування до школи, а в подальшому – у виборі професії, поступлення у ВУЗ тощо.

Законів життя, наступності планів порушувати не можна, бо за це доводиться розплачуватися, принаймні відчуженістю дітей, з якими втрачається живий зв’язок, натомість з’являється незнання, а за ним і непорозуміння. Величезне зло – зруйновані сім’ї. Ніколи не вважалось благополуччям, що дитина росте без матері чи батька. А що можна, що не пізно ще зробити, щоб пом’якшити дітям із зруйнованих сімей важку психічну тривогу, якоюсь мірою запобігти ускладненню їхніх стосунків з навколишнім світом. Мабуть, найбільш дійовий вихід – у совісті, елементарній порядності батьків, що розбили свою сім’ю. Треба зважитися на порядність і тверезо подивитись на життя, - те, що позаду, і те, що попереду. Якщо хтось із винуватців дитячої трагедії на це не здатний, хай назавжди облишить і колишню сім’ю, і свого нащадка – так, ніби його й не було. Про це досить відверто говорив А.С. Макаренко у лекціях про виховання дітей. Любов подружжя одне до одного допомагає їм виховати надійну зміну. Та коли дитина живе серед дріб’язкової ??????, холодної відчуженості, а то й відвертої неповаги до найкращих, найкрасивіших людських почуттів, де їй навчитися звичайнісінької дороти?

Література

Баєв Б.Ф. “Чи знаєте ви свою дитину?” (б-ка для батьків). – К.: Раденська школа, 1980

Варга Домокан “Дела семейные” – М.: Педагогика, 1986

Буянов М.И. «Ребёнок из неблагополучной семьи»: записки детского психиатр: кн. для учителей и родителей – М.: Просвещ., 1988

Єржабкова Бланка “Соціальне виховання і розвиток особистості дошкільника” // Обрії №1, 2001

«Воспитание детей в неполной семье»: пер. с чеш. (З.Морова, З.Матейчек, С.Радванова и др.): общ. ред. и послесл. Ермовой Н.М. – М.: Прогресс, 1980

Костів Володимир “Методика виявлення рівня моральної вихованості дітей із неповних сімей”: - Ів.-Франківськ, ПУ ім. В.Стефаника, 1996

Костів В. “Родинні взаємини і проблеми виховання дітей”: - Ів.-Франківськ, ПУ ім. В.Стефаника, 1996

Литвинене Ю. “Общение в неполной семье как фактор нравственного развития детей дошкольного возраста”: Дис. … конд.пед. наук – Вильнюс 1985

«Лишённые родительского попечительства»: хрестоматия (ред.-сост. В.С.Мухина. – М.: Просвещение, 1991 (учеб. пособие для пед. ин-тов).

Махов Ф.С. «Чи знаєте ви свою дитину?» (б-ка для батьків) - К. рад. Школа, 1980

Островська Л.Ф. “Сімейне виховання. Дошкільники” (б-ка для батьків. – к. рад. школа, 1979

Стеваковская А.С. – «Как быть родителями», М., Педагогика, 1986

Кон И.С. «Ребёнок и общество»: М. : наука, 1988

Акивис Д.С. «Отцовская любовь»: - М. Полит-издат. 1989

Фидор Гельмут «Дети разведённых родителей: между травмой и надеждой (психоаналитические иследования). – М. Наука, 1995

Хельмут Штольц «Каким должен быть твой ребёнок» і Линда Анзорг «Дети и семейный конфликт».

«Отец в семье» (сборник статей). М.В. Замужская, М., Просвищение, 1980

?????? Г.Т. «Семья глазами ребёнка».- М.: Педагогика, 1989

Чепурко В.І. “Сім’я врятує світ, якщо зуміє врятувати себе”//Дошк. вих-я 1996, №12

Якубова Ю.М. та ін. “Батьків не обирають” (проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні). – К.: А.Л.Д., 1997