А діти теж можуть мати такого могутнього «брата». Цей брат дуже мужній, і зараз в небезпечній Італії, живе в будинку, який не може розвалитись. Цим реалізується важливе для дітей бажання: землетрус більше не є загрозливим. Тому страх і фобія повинні зникнути і вони зникають. Від тоді вся боязкість землетрусу зникла. Замість цього тепер батька ввечері запрошують до ліжечка, щоб заговорити страх, мала показує велику ніжність і просить батька її цілувати. Щоб випробувати новий стан речей, батько показав малій ілюстрації вулканів і наслідків землетрусів. Анну це не схвилювало, вона добродушно розглядала картинки: «Це мертві! Я вже це часто бачила». Це ж фотографії вибуху вулканів більше для неї не були чимось незвичайним. Так всякий науковий інтерес зник раптово, як і появився. Наступні дні після пояснення в Анни була важливіша робота; вона розповсюджувала роздобуті знання на своїх оточуючих, а саме таким чином: перш за все ще раз докладно було констатовано що Фріцхен виростав у мамі, так само, як і вона, і молодша сестричка; а тато в своїй мамі, мама в своїй мамі, а служанка так само в своїй поважній мамі.

За допомогою частіших питань були перевірені тривалість і правдивість її значення, так як недовіра малої була ще велика і тому це потребувало багаторазових підтверджень, щоб розвіяти всі сумніви.

А між тим все частіше траплялось, що обоє дітей знову і знову повертались до теорії лелеки і ангела, але в менш довірливому тоні, розповідаючи її пісенним тоном лялькам.

В усьому іншому нові знання очевидно зберігалися, бо фобія зникла геть. Лише одного разу виникла загроза краху впевненості. Десь вісім днів з часу внесення істини батько залишився через застуду в ліжку. Діти про це нічого не знали, зайшовши в спальню батьків, Анна побачила батька в ліжку в незвичний час, на її обличчі появився здивований вираз, вона зупинилась на далекій відстані від ліжка і не хотіла підходити ближче знову виявляючи страх і недовіру. Раптом вона вимовила: «Чого ти в ліжку? В тебе що, в животі теж якась рослина?»

Батько звичайно засміявся і заспокоїв її, сказавши, що в батькові не можуть рости діти, що мужчини взагалі не можуть мати дітей, лише жінки, що одразу заспокоїло дитину. Але, якщо на поверхні було спокійно, то десь підсвідомо проблеми залишались. Якось через декілька днів під час обіду Анна розказала таке: «Я бачила сьогодні в ночі Ноїв ковчег». Батько запитав: «Що саме вона бачила в сні, на що Анна наплела всяких нісенітниць». В таких випадках потрібно просто чекати і бути уважним. І дійсно через декілька днів вона сказала бабусі: «Сьогодні в ночі мені приснився Ноїв ковчег і там було багато звірят». Після цього знову устаткувалась пауза, потім вона почала розповідь втретє: «Я сьогодні вночі бачила Ноїв ковчег і в ньому було багато звірят, а в низу була кришка, вона відкрилась і звірята всі повипадали». Усвідомлений про це зрозуміє фантазію. Діти в дійсності мають іграшковий ковчег, але отвір є на даху, а не внизу. Цим самим було дано легкий натяк: історія з народження через рот, або груди неправдива; дитина здогадується про справжню суть речей: а саме, що відбувається все в низу.

Пройшло багато тижнів без будь-яких помітних подій. Одного разу дівчинці приснився сон: «Мені приснились тато й мама, вони були в робочому кабінеті і діти були з ними».

На поверхні лежить відоме бажання всіх дітей, залишитись з батьками якомога довше.

Тут реалізовується це бажання або в більшій мірі використовуються для маскування іншого набагато важливішого бажання, а саме бути ввечері тоді, коли батьки залишаються самі в робочій кімнаті, де мала передивилась всі книги, що її цікавили, вгамовуючи жагу до знань, тобто, шукаючи відповідь на актуальне питання, звідки взявся братик. Якби діти були при цьому, то вони б це знали.

Кілька днів пізніше приснився Анні страшний сон, від якого Анна прокинулась з криком: «Йде землетрус, будинок вже трясеться». Мама йде до неї заспокоює і втішає її, що землетрус не йде, що все спокійно і всі люди сплять.

На що Анна в напруженому тоні сказала: «Я хочу бачити вже весну, як всі квіточки проростають, як весь луг заповнюється квітами - я хочу вже бачити Фріцика, він має таке любе личко - що робить тато? - що він каже?» Мама каже: «Батько спить і нічого не каже». Тут мала зауважує з насмішливим усміхом: «Він завтра мабуть, знову буде хворий!»

Цей текст треба читати в зворотному напрямі. Останнє речення не слід сприймати серйозно, тому що воно висловлене в насмішливому тоні: коли батько останній раз був хворий, то Анна підозрювала, що він має «рослину в животі». Насмішка повинна, мабуть, означати: завтра в батька буде дитинка? Але це подумано не серйозно, батько не буде мати дитинку, бо лише мама має діти, вона завтра мабуть, знову буде мати дитину і звідки? «Що робить тато?» звідси виникає невимушене формування важкої проблеми. Що власне робить батько, коли він не народжує дітей? Дитина хотіла б охоче мати роз'яснення всіх своїх проблем, вона хотіла б знати, як Фріцхен появився на світ, вона хотіла б бачити квіточки, як вони весною