Цей дивний сон має очевидно два різні сценарії, які розділяються словом «потім». Друга частина ґрунтується на матеріалі свіжого (нового) бажання володіти Петрушкою – це значить лялькою-людиною так, як мама володіє хлопчиком. Хтось кинув Петрушку в туалет, так можна і інші речі кидати в туалет. Так, як речі в туалет падають, так і дитинка виходить. Отже, ми тут маємо апологію до теорії «маленького Ганса». Коли в сні є в наявності більшість сцен, то кожна сцена містить особливі варіанти комплексного опрацювання. Так тут перша частина є лише варіантом спільної з другою частиною теми. Що значить «бачити весну» чи «бачити, як проростають квіти» це ми побачили вище. Тепер Анні снилось, що вона могла б зробити літо, це значить посприяти, щоб проросли квіточки, вона сама може зробити дитятко, а друга частина сну каже, так як роблять стілець. Тут ми маємо егоїстичне бажання, яке лежить за здавалось би об'єктивними інтересами нічної розмови.

Через кілька днів маму відвідала дама, яка очікували роди. Діти, здавалось, зовсім не звертали на це ні найменшу увагу. Але наступного дня вони розважались під керівництвом старших особливою грою: вони запхали всі старі газети з батькового кошика для паперів під спіднички, наслідуючи вагітних жінок.

Вночі малій знову приснився сон: «Мені снилась жінка в місті, у якої був досить великий живіт». Головною дійовою особою в сні є завжди сам сплячий під якимось певним аспектом; так знаходить дитяча гра, яка відбулась минулого дня, своє повне тлумачення.

Невдовзі вразила Анна свою маму сценою: вона засунула свою ляльку під спідничку, витягла її повільно головою вниз і сказала: «Дивись, тепер виходить на світ дитятко, воно вже зовсім надворі». Цим самим Анна сказала мамі: «Бачиш, так я розумію народження, що ти думаєш про це? (або як ти вважаєш?) Це правильно? Гра повинна була прийнята саме як питання, так як пізніше ми побачимо, мусило бути ще й офіційне підтвердження цього розуміння.

Те, що цим існування проблеми не закінчилось, показують випадкові ідеї наступних тижнів. Так вона повторила гру кілька днів пізніше зі своїм ведмедиком, який був у неї особливо улюбленою іграшкою. Одного разу вона сказала бабусі, показуючи на троянду: «Бачиш, троянда буде мати дитиночку». Бабуся не хотіла висвітлювати цю думку; але Анна показала на дещо потовщену чашечку: «Бачиш тут вона вже досить товста».

Одного разу Анна сварилась з сестричкою і остання вигукнула гнівно: «Я тебе вб'ю», на що Анна відповіла: «Якщо я буду мертва, то ти будиш цілком одинока, тоді мусиш просити любого Бога, щоб дав тобі живе дитятко». І вже сцена перемінилась; Анна була ангелом, а сестричка мусіла стояти перед нею на колінах і просити, щоб та подарувала їй живе дитятко. Так Анна стала мамою, яка дарує дітей.

Проблему, яким способом дитина попадає в живіт матері, важко було дитині розв'язати. В тіло попадає лише те, що мама з'їла щось схоже на фрукт який потім виріс в тілі. Але при цьому виникають інші проблеми: що мати народжує, але не знаємо, що при цьому робить батько. Адже існує таке правило, що два невідомих залежать одне від одного і при розв'язанні якогось завдання беруть участь разом.

Так дуже швидко в дитини змінилось переконання, що тато в цій справі теж якимось чином приймає участь, особливо тому, що в проблемі виникнення дитини все ще відкритим залишається питання, як же ж дитина проникає в маму.

Що робить батько? Це питання повністю займало Анну. Одного ранку мала забігла в спальню батьків, коли батьки саме займались своїм туалетом, стрибнула в ліжко батька, лягла на живіт і стала дриґати ногами. При цьому вона кричала: «Чи не правда, що так робить тато?» Батьки сміялись і не відповідали на її питання, так як лише після цього вони зрозуміли, що означає це зображення. Аналогія до коня «малого Ганса», який буянив і дриґав ногами була вражаючою.

На цьому здавалося, що проблема вичерпалась. Те, що проблема на цьому затихає, не дивно, тому що це було дійсно найважче положення.

З досвіду видно, що не так багато дітей в дитячому віці переступають цей кордон. Проблема заважка для дитячого розуму, тому що в них бракує ще багато необхідних знань, без яких проблема не може бути розв'язана. Вона нічого ж не знає про сперму, ні про коїтус. Залишається одна можливість: мама їсть щось, та тільки таким шляхом може щось попасти в середину: Але що ж робить батько при цьому? Анна розуміла, що існування батька має якесь значення. Але що він робить? На думку Анни це має бути пов'язано з ногами. Спокій тривав близько п'яти місяців, на порозі якого не проявляли себе симптоми фобії. В кінці цього строку стали появлятися передвісники дальших подій. Сім'я Анни жила в той час в сільському будиночку на озері, де діти могли з мамою купатися. Так як Анна боялась іти в воду дальше, ніж по коліна, батько посадив одного разу її в