Курсова робота

Тема:Проблема статеворольових і психосексуальних порушень

План

Вступ

Розділ 1.Порушення статеворолевої самосвідомості.

1.1 Порушення статеворолевої самосвідомості (аутоідентифікації). Транссексуалізм

1.2 Трансформація статеворолевої поведінки

1.3 Гіперрольова поведінка

Висновок до завдання № 1

Розділ 2. Порушення психосексуальних орієнтації

2.1 Загальний аналіз порушень психосексуальної орієнтації

2.2 Порушення психосексуальних орієнтації по об'єкті

(заміна нормального об'єкту

2.3 Порушення психосексуальних орієнтації за віком об'єкта

2.4 Порушення психосексуальних орієнтації по статі об'єкта

2.5 Сексуальні комплекси

Висновок до завдання № 2

Аналіз публікацій

Висновок

Додаток

Література

Вибір проблематики.

Відмінності статеворольових та психосексуальних порушень,причини,види,наслідки.

Мета дослідження.

Теоретичний аналіз відмінностей проблем статеворольових та психосексуальних порушень.

Предмет дослідження.

Індивідуальні відмінності статеворольових і психосексуальних порушень.

Об’єкт дослідження.

Статеворольові та психосексуальні порушення в різних вікових групах.

Завдання.

Завдання № 1.

Теоретичний аналіз порушень статеворолевої самосвідомості (аутоідентифікації). Транссексуалізм.

Завдання № 2.

Аналіз порушень психосексуальних орієнтації.

Завдання № 3.

Проаналізувати публікації за останній період.

Вступ

Що таке стать? Слова „чоловік” і „жінка” асоціюються у нас з багатьма різноманітними ознаками,включаючи різні репродуктивні функції,тілобудову,рід заннятя,соціальниний статус та багато іншого.Ця протилежність здається настільки всеоб’ємлюючою і великою,що деякі вбачають в ній джерело всіх бінарних опозицій людської свідомості.[ 5 ]

В біологічних,соціальних і психологичних науках поняття статі неоднозначне.В суворому вигляді стать –це „сукупність морфологічних і фізіологічних особливостей організма,що забезпечує розмноження,сутність якого в кінцевому результаті зводится до оплодотворення”.[ 15, 171-174].Але слово „стать”,”статева приналежність „ або „статева ідентичність”,мають також більш широке значення,що означає особистий біологічний і соціальний статус індивіда,як чоловіка так і жінки,встановлюваний на основі будови геніталій,а іноді і інших соматичних і поведінкових признаків.

В наш час відбуваються зрушення в статевій моралі і поведінці,які називають не дуже визначеним терміном ”сексуальна революція”.Чи це дійсно різка трансформація , „вибух” традиційних норм чи прискорене продовження еволюційного процесу,що вже йде декілька століть? Зачипають ці здвиги тільки ціннісні орієнтації людей чи тільки реальну поведінку? Як зв’язані ці процеси з змінами в системі статевих ролей,становище жінок,структуті і методах соціалізації дітей і підлітків?[ 6, 134]

Роділ 1. Порушення статеворолевої самосвідомості.

1.1 ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОРОЛЕВОЇ САМОСВІДОМОСТІ (АУТОІДЕНТИФІКАЦІЇ).ТРАНССЕКСУАЛІЗМ.

Порушення статевої самосвідомості (аутоідентифікації) виявляються різними варіантами транссексуалізма. Транссексуалізм - стійке усвідомлення своєї приналежності до протилежної статі, незважаючи на правильне (відповідне генетичній статі) формування . Поширеність транссексуалізма серед чоловіків, за даними різних авторів, варіює від 1:37000 до 1:100000 населення, причому співвідношення між чоловіками і жінками коливається від 2:1 до 8:1. Середній вік звертання до лікарів у чоловіків 23-24 роки, у жінок -25 років.

Грубе порушення диференцювання структур мозку, відповідального за статеву поведінку, у першу чергу гіпоталамуса, приводять до перекручення аутоідентифікації і відчуттю приналежності до іншої статі, незважаючи на правильне статеве виховання. Для повноцінного статевого диференцювання структур мозку в чоловіків потрібно дотримання багатьох умов, таких як концентрація ембріонального андрогену, період і тривалість його впливу, а також відсутність естрогенів, і порушення кожного з них може привести до розладів цього процесу.

Виразність порушення статевого диференцювання може варіювати в широких межах, чим пояснюється різноманіття клінічних варіантів транссексуалізма: від яскравих і навіть гротескових форм до стертих,коли ніяких клінічних проявів, крім незначних епізодів у дитинстві зі спробами заявити про приналежність до іншого статі, не спостерігається.

Вплив мікросоціального середовища, практично незначущий для формування "ядерних" варіантів транссексуалізма, повною мірою позначається при становленні "крайових". Твердження про те, що транссексуалізм виникає при спробах виховувати дитину в іншій статі, не мають під собою ніякий основ. По-перше, коли прояви транссексуалізма в дитини починають сприйматися навколишніми як патологія, статева самосвідомість виявляється уже сформованою (не пізніше 5 років, а звичайно раніше), і будь-які виховні міри не можуть її змінити, і, по-друге, для корінної зміни поведінки (наприклад, статевої ролі) лише виховними мірами , потрібно не тільки час, але і прагнення самого пацієнта.

У транссексуалізмі на перший план виступають порушення поведінки, обумовлені відчуттям приналежності до іншої статі. На етапі формування статевої самосвідомості такі діти називають себе іменами протилежної статі, просять родичів у присутності інших говорити, що вони нехлопчики, а дівчатка, чи навпаки. Діти домагаються права носити хоча б нейтральний в статевому відношенні одяг, але ставлять метою носіння одягу протилежної статі. Перший час подібна поведінка сприймається дорослими як дитячі жарти, примха чи капризи. Усвідомивши серйозність становища і неефективність домовленостей, батьки намагаються застосовувати більш "діючі" міри, але звичайно не досягають мети. Практично життя дітей-транссексуалів - це постійна, повна трагізму боротьба за своє "Я", за право змінити стать, домогтися гармонії між власною статевою самосвідомістю і сприйняттям себе навколишніми. В усіх випадках вираженого порушення статевої аутоідентифікації транссексуалізм маніфестує до 5-літнього віку.

Статеворольові ігри в "дочки-матері", "лікара", "родину" і т.п. служать як би індикатором сформованої статевої самосвідомості. Якщо немає контролю з сторони дорослих, ролі розподіляються не тільки з урахуванням бажання кожного учасника, але й у залежності від стилю їх поведінки кваліфікуючи її як маскулінне або фемінне,а також від можливостей відстояти дану роль. Найчастіше у групах хлопчиків, і в групах дівчаток, чоловічі ролі дістаються дітям з найбільш вираженими рисами маскулінности. У противному випадку в них досить рішучості, щоб вийти з гри в знак протесту. Якщо в групах хлопчиків отримання престижної чоловічої ролі вимагає визначеної боротьби із суперниками і доказу своїх прав на неї, то в групах дівчаток подібні ролі віддаються