Варто сказати, що розглянуті вище комплекси самі по собі ще не є патологією і не викликають сексуальних порушень, вони лише створюють фон для їхнього розвитку. Подібну роль грають і сексуальні міфи, наприклад, міф про фатальну жінку, еротичний рай, золоте століття і т.п. Комплекси в поводженні, міфи, формуючи визначені установки у відношенні чи сексу партнера, можуть сприяти створенню умов для розвитку порушень сексуального здоров’я. Міф про фатальну, жінку характерний майже для всіх культур, де домінують чоловіки. Фатальність жінки при цьому виражається по-різному, але найчастіше жінка здається втіленням злого божества, злої сили, спокусницею чоловіка і т.п. Загальнокультурним міфом є й еротичний рай, у якому відбиваються риси, характерні для тієї чи іншої культури. Наприклад, у мусульманському раї гурії дають вічну сексуальну насолоду чоловікам, а в християнському – людина переходить від земної любові до любові божественної.

Формуванню сексуальних комплексів і сексуальних психотравм, що надалі можуть позначитися на сексуальному поводженні, сприяє неправильне виховання. Існують комплекси, що мають широке поширення у світі. До них відноситься, наприклад, комплекс, що з’являється в жінки після народження дитини і полягає в різкій зміні її відносини до чоловіка – позитивного або, навпаки, негативного. В останньому випадку чоловік зводить до ролі „трутня”.

Найбільш частими причинами сексуальних психотравм у дитячому віці є наступні застосовувані батьками міри чи ситуації, що можуть у майбутньому обумовити негативне відношення до статевого життя:

1. суворе покарання хлопчиків чи дівчаток за и, супроводжувані „поясненням”, що подібні ігри огидні;

2. переконання дітей, що статеве життя гріховне й огидне;

3. ситуація, коли дитина випадково побачить статевий акт і витлумачить його як форму взаємного знущання людей;

4. переляк, що можуть викликати в непідготовленої дитини фізіологічні прояви сексуальності – , спонтанні ерекції, менструація, еротичні сновидіння.Перераховані фактори можуть стати причиною утворення комплексу сексуальної неповноцінності.Зміни в культурі, зіткнення різних шарів культури, зокрема при міжнаціональних шлюбах, утворять свої власні комплекси і міфи, що надалі можуть стати основою для виникнення сексуальних порушень. [ 3 ]

Висновок до завдання № 2.

Психосексуальні орієнтації формуються в процесі постнатального онтогенезу і визначаються тісною взаємодією соціально-психологічних факторів і патологічно зміненого ґрунту, що нерідко деформується в пренатальном періоді. парафилії формуються внаслідок гіпертрофії і закріплення окремих проявів психосексуального розвитку, властивих його раннім етапам. Це не просто реліктові, а зміни, що перетерпіли, у процесі онтогенезу і незрілі форми поведінки, що включилися в статевий потяг дитячого і підліткового віку. Фоном, що сприяє становленню перверсій і визначає їхню виразність, а в ряді випадків і клінічну картину, служать різні варіанти психосексуального дизонтогенеза, що полягають у порушеннях термінів і темпів становлення сексуальності й у відхиленні статеворолевої поведінки. Порушення диференціації мозку і гормональні зрушення не визначають формування гомосексуального потяга, а стають ґрунтом для перекручень статевої самосвідомості і статеворолевої поведінки, що підвищують ризик виникнення гомосексуалізму. Нейроендокрине забезпечення є лише енергетичним компонентом лібідо. Становленню гомосексуалізму сприяють також етиологічні фактори і патогенетичні механізми,властиві перверсіям у цілому.

АНАЛІЗ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ОСТАННІЙ ПЕРІОД

ФУНКЦІОНАЛЬНА АСИМЕТРІЯ МОЗКУ
В ОСІБ З АНОМАЛЬНОЮ СЕКСУАЛЬНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

Г.Е.Введенский, И.И.Батамиров, Л.О.Пережогин, А.А.Ткаченко

(Стаття опублікована в журналі
”Социальная и клиническая психиатрия”. Том 8. Випуск 3. С. 14-16)

Однієї з найважливіших інтегративних характеристик організації головного мозку є функціональна асиметрія мозкових півкуль. В міру нагромадження наукових даних, концепція домінантних і субдомінантних півкуль змінилася розумінням різного внеску півкуль у забезпеченні якої-небудь функції, зокрема, сексуальної поведінки і її девіантних форм.

Наявні в літературі дані про особливості церебральної організації функцій і специфічних паттернах електричної активності мозку в осіб з девіантною сексуальною поведінкою дуже суперечливі, разом з цим у більшості досліджень указується на наявність у цього контингенту змінених у порівнянні з нормою міжпівкульних взаємодій.

У чоловіків із сексуальними порушеннями й у кримінальних психопатів виявляється дисфункція лобово-скроневих областей лівої півкулі . P.Flor-Henry вважає мозковим субстратом оргазму лимбічну систему правої півкулі, а виникнення психічного оргазму зв'язує з "змішаною рукістю" (“mixthandedness”), розвиток же сексуальних девіацій він пояснює утворенням зв'язків ідеаторного сексуального представництва в дезорганізованій лівій півкулі з правою півкулею, що модулює реакцію оргазму.

На картині ЕЕГ в осіб з ексгібіціонізмом відзначається зміна передньо-задніх і міжпівкульних фазових відносин і надзвичайно висока активність лобових відділів правої півкулі. При цьому, основний паттерн когерентності дисрегуляторних змін, характеризується внутрішньопівкульною дезинтеграцією домінантної півкулі, визначеними змінами електрофізіологічної активності правої півкулі (фронтальні відведення) і дезинтеграцією міжпівкульних взаємин.

У ряді досліджень особи з девіантною сексуальною поведінкою з використанням різних нейропсихологічних і нейролінгвістичних методів були отримані дані, що свідчать про недостатність у цих піддослідних функцій лобових і скроневих відділів з вираженим лівопівкульним акцентом . Таким чином, цілий ряд даних свідчить про визначені порушення мозкової діяльності при парафіліях, у тому числі - що торкаються міжпівкульних взаємин.

У літературі також є дані про більшу частоту ліворуких серед осіб з аномальною сексуальною поведінкою: у транссексуалів , гомосексуалів .

В.В.Беляєва, А.В.Семенович , М.М.Адигамов , проводячи обстеження гомосексуалістів, описали недостатність рухових і тактильних функцій лівої руки, звуження обсягу сприйняття і погіршення виконання завдань, зв'язаних з негативними емоціями, анозогнозію, що приводить їх до припущення про наявність у гомосексуалістів дисфункції, близької по клінічній картині до дефіциту правої півкулі. Гомосексуалісти гірше гетеросексуалів справляються з деякими просторовими