Як компенсаторна поведінка гипермаскуліна роль нерідко зустрічається в підлітків, що прагнуть затвердитися як у власних очах, так і в очах однолітків. Така поведінка не завжди виглядає природною, часто контрастують можливості і домагання підлітка. Навмисна агресивність, брутальність, готовність у будь-який момент вступити в бійку, паління, алкоголізація і вживання наркотиків виступають лише як засіб утвердження в чоловічий ролі. Характерне захоплення "чоловічими" видами спорту, але не стільки потребуючими сили і витривалості, скільки даючими можливість наносити тілесні ушкодження. Навіть при недоліку фізичних даних і здібностей до цих видіх спорту підлітки, виключені зі спортивних шкіл, продовжують займатися карате, самбо, боксом і т.д. або по самовчителях, або в неорганізованих групах, перевіряючи час від часу вивчені прийоми на "практиці". Спостерігається схильність до антисоціальних учинків - від зухвалих набігів на чужі сади до садистичних побиттів і навіть убивств, вчинених групами підлітків. Прагнення до лідерства в групі підтримується не стільки силоміць і впевненістю, скільки жорстокістю. У цих випадках садизм не ігровий, як при звичайному гіперрольовому поводженні, і виявляється знущанням над тваринами, молодшими чи дітьми більш слабкими однолітками. Відмовляються від будь-якої роботи з будинку і зневага до "жіночих" рис характеру трансформуються в цинічне відношення до жінок взагалі і як до сексуальних партнерів зокрема. Примітивно-стандартний стереотип сексуальної поведінки сполучається з грубим примусом до перекручених дій, відмовлення від який звичайно приводить до побиття партнерки. У більшості випадків подібна поведінка транзиторна і з віком згладжується, але може придбати патологічні форми. Гіперрольова поведінка як варіант компенсаторного часто виявляється й у транссексуалів, що борються за визнання своєї приналежності до іншої статі. Чоловіки з гіперрольовою поведінкою украй важко переживають зниження сексуальної функції. У них бувають невротичні розвитки з фіксацією на сексуальній неповноцінності, навіть при вікових фізіологічних зниженнях, завзятість у прагненні відновити статеву функцію до вихідного рівня.

Патологічна гипермаскуліна поведінка знаходить висвітлення в сексуальному садизмі (активна алголагнія, гвалтування, еротичний тиранізм),що виходить за рамки нормальної поведінки, і є статевою аномалією.

Садизм виражається в одержанні задоволення тільки при приниженні партнерки чи жорстокому поводженні з нею. При крайніх його проявах статеве задоволення настає при нанесенні жертві тілесних ушкоджень навіть її умертвінні, причому максимальне збудження досягається побачивши агонію.Зустрічаються й інші варіанти садизму: активний флагеллантизм (задоволення при бичуванні інших), копрофемія (бажання вимовляти в присутності осіб іншої статі непристойні слова з метою викликати зніяковілість і сором). Гиперфемінна поведінка характеризується підкресленою пасивністю, підлеглістю, повною самовіддачею, материнським турботливим відношенням не тільки до дітей, але і до всіх навколишніх, домовитістю. Підвищена конформність, уміння пристосуватися до будь-яких особливостей і вимог партнера, жити інтересами іншого і випробувати при цьому вищу радість характерні для гиперфемінної поведінки. Жіночність, кокетство, захоплення убраннями, прикрасами, косметикою, часом перебільшені, також властиві таким жінкам. Настільки ж повна самовіддача відбувається й у статевому житті. Усі зусилля і прагнення спрямовані на задоволення чоловіка, іноді на шкоду собі. Цих жінок не хвилює відсутність оргазму, його цілком заміщає психологічне задоволення від того, що доставляється радість улюбленій людині. Якщо відсутність оргазму і приводить жінку до лікаря, то на першому плані не спрага насолоди, а страх, що чоловік не одержить з нею повного задоволення. У сексологічній літературі й у розмовах з подругами вони намагаються довідатися прийоми, що збуджують чоловіка. У нормальному статевому акті досить чітко виступають і визначені елементи мазохізму, у зв'язку з чим гіперрольова поведінка жінок звичайно сприймається як природна жіночність і особливої уваги не тільки навколишніх, але і сексопатологів не залучає.

Мазохістичні тенденції, що виходять за межі нормальної поведінки, являють собою патологічу гіперфемінну поведінку (мазохізм,пасивна алголагнія, страдальництво, пассивізм), що виявляється в одержанні задоволення при приниженні і фізичних стражданнях, що доставляються партнером, і виступає як статева аномалія (перверсія). Без таких дій партнера задоволення може не наступити. І в чоловіків, і в жінок гіперрольова поведінка загострює відчуття, сприяє більш швидкому одержанню задоволення в повному обсязі. Гіперрольова поведінка в сексуальних контактах може сполучатися як з гіперрольовим, так і зі звичайним стилем поведінка в інших сферах життя. Гіперрольове поведінка при трансформації статевої ролі набагато частіше веде до патологічних гіперрольових установок, тобто до появи перверсних тенденцій: у жінок - садизму, у чоловіків - мазохізму.

Подібні явища спостерігаються при деяких формах психопатій (заподіяння собі болю опіками, уколами, укусами). На етапі формування психосексуальних