1) здоров’я

2) зовнішній вигляд

3) розумові якості

4) пам’ять

5) уважність

6) вольові якості

7) вміння тримати себе в руках

8) здатність до виховання і перевиховання

9) задоволеність своїм життям

10) вдача |

Здоров’я | Зовнішній вигляд | Розумові якості | Пам’ять | Уважність | Вольові якості | Вміння тримати себе в руках | Здатність до виховання і перевиховання | Задоволеність своїм життям | Вдача

завищена | 75 | 58 | 79 | 83 | 75 | 62 | 54 | 41 | 79 | 66

адекватна | 17 | 25 | 13 | 13 | 8 | 17 | 13 | 13 | 13 | 17

занижена | 8 | 17 | 8 | 4 | 17 | 21 | 33 | 46 | 8 | 17

Всі дані приведені у відсотках. Взагалі завищена самооцінка у 21 (67%) із 32 опитаних дітей.

Завдання 2.

Учням було задано 8 питань:

1. Чи задоволені всі твої фізіологічні потреби?

2. Чи відчуваєш ти потребу в безпеці?

3. Чи відчуваєш потребу любові з боку інших людей?

4. Чи відчуваєш ти потребу любити інших?

5. Чи поважаєш ти себе?

6. Чи поважають тебе інші?

7. Чи відчуваєш ти потребу самовдосконалення?

8. Чи використовуєш ти всі свої таланти та здібності? |

1 пит. | 2 пит. | 3 пит. | 4 пит. | 5 пит. | 6 пит. | 7 пит. | 8 пит.

Так | 87 | 71 | 62 | 71 | 84 | 4 | 66 | 4

Ні | 4 | 9 | 21 | 17 | 4 | 4 | 9 | 84

Не знаю (не дуже) | 9 | 20 | 17 | 12 | 12 | 92 | 25 | 12

Відповіді (також у відсотках) дали зрозуміти, що перші дві ступені потреб за пірамідою Маслоу задоволені повністю майже у всіх учнів (87% та 71%). Також більше половини розуміють важливість потреби приналежності і любові. І, починаючи з потреби в повазі, всі інші вищестоящі не задоволені (з 4 рівня за пірамідою потреб).

2.2 Методичні рекомендації для вчителів або учнів щодо ефективнішого вдосконалення особистісного росту

На основі розглянутої теми на проведених досліджень серед учнів, хочу перш за все наголосити на тому, що підлітковий вік один з найскладніших періодів людського життя. В цьому віці у більшості дітей (як показали дослідження у 67%) завищена самооцінка. Ні в якому разі не потрібно принижувати підлітків, уникати нагадувань про те, що вони ще діти, це може привести до озлобленості та поганого ставлення до вчителя, негативне копіювання дорослих (паління, вживання алкоголю, вживання нецензурних слів та інше). Не відокремлювати на “хороших” та “поганих” учнів щоб не втратити довіру у так званих “поганих” і не настроїти дітей один проти одного. Заохочувати прагнення до самостійності, по можливості не втручатися у взаємовідносини між дівчатками та хлопцями. При проведенні різних конкурсів, змагань, художньої самодіяльності і т. п. Задіювати всіх учнів за їхніми здібностями. Незабувати про індивідуальний підхід до кожної дитини. Поважати їхні інтереси, субкультуру, нові прагнення щодо популярної музики, дружбу між підлітками, але не слід недооцінювати негативний вплив “поганих” друзів, але варто уникнути відвертої незадоволеності та критики цих зв’язків.

Формуючи особистість підлітка, учитель повинний спиратися на надзвичайно характерне для підлітка емоційно пофарбоване прагнення активне брати участь у житті колективу. Придбання досвіду колективних взаємин прямим образом позначається на розвитку особистості підлітка. У колективі розвивається почуття боргу і відповідальності, прагнення до взаємодопомоги, солідарності, звичка підкоряти особисті інтереси, коли це потрібно, інтереси колективу. Думка колективу однолітків, оцінка колективом вчинків і поводження підлітка для нього дуже важливі. Як правило, суспільна оцінка класного колективу значить для підлітка більше, ніж думка чи вчителів батьків, і він звичайно дуже чуйно реагує на дружний вплив колективу товаришів. Тому пред'явлення вимог до підлітка.

У формування його активності й самостійності важливу роль відіграють стосунки з дорослими. У цей період не слід нехтувати рекомендаціями типу: “Ти вже не маленький, повинен сам розуміти”, “Сам зроби”. Активізація сил підлітка буде ефективнішою за умови, якщо дорослі не залишатимуть дитину сам на сам, а тактовно керуватимуть її діями. Водночас керівництво не повинно зводити нанівець активність і самостійність підлітка, принижувати його гідність, стримувати позитивні прагнення.

Зробивши щось не так, підліток часто не визнає своєї помилки, виявляє впертість, намагається будь-що виправдатися, хоча помилка очевидна і для нього самого. Іноді така риса виявляється і в старшому підлітковому та молодшому юнацькому віці. Цю складну психологічну особливість треба обов’язково враховувати у стосунках з підлітками. Слід створювати умови, за яких підліток пережив би недоречність свого вчинку, його непотрібність або й шкідливість, але вимагати прилюдно обіцянки, що подібне “більше не повториться”, мабуть, не завжди доцільно. Хоча підліток уперто не визнає своєї провини, це не означає, що він не відчуває її. Найчастіше він розуміє і глибоко переживає свою провину, але прилюдно визнати не може — це для нього рівнозначне самознищенню.

Найголовніше щоб завоювати довіру і повагу підлітків, щоб уникнути негативних сторін дорослості, треба поважати індивідуальність кожної дитини, підтримувати їхнє прагнення до самостійності, а також завуальовувати “виховні впливи”. У зв’язку з тим, що в підлітковому віці діти думають лише про себе, одним словом — егоїсти, то слід розвивати відчуття турботи про інших людей,