41 - ч

елементом організації діяльності є також зовнішнє оточення дію-чої особи, або ситуація. Я& відомо, будь-як{|К. діюч^. Іздмшд не знаходиться в ізоляції. -Иві^ оточує матеріальний, речовий світ, соціальне середовище (групова взаємодія), культурне середови-ще (норми і цінності суспільства). Сукупність речових, соціаль-них і культурних умов складає ситуацію, яка виражається в умо-вах дії і засобах дії. Жоден індивід не здійснює діяльності без врахування ситуації. Ситуація входить в систему соціальної взає-модії через орієнтацію індивідів. Розрізняють оціночну і мотива-ційну орієнтацію індивіда на ситуацію. ______ ', Велику роль у здійсненні взаємодії відіграє система взаєм-них очікувань (експектацій), які пред'являються індивідами і соціальними групами один до одного. Зустрічаючись з незна-йомою людиною, ми завжди уявляємо собі, що вона буде роби-ти і як поводитись у відповідності з прийнятними в групі або суспільстві нормами. Загальноприйняті очікування дають нам можливість оцінити поведінку даного індивіда і прийняти рішення щодо продовження взаємодії. Наприклад, певна особа призначає ділову зустріч незнайомій людині. У кожного з них існує певна система очікуваної^поведінки, яюі є загальноп|»ий^__

_ __ .—...——^ ————

нятою: партнер повинен прийти вчасно, додержуватись ритуа-лу знайомства, бути ввічливим і т.ін. Якщо ці очікування не вип-равдовуються для однієї зі сторін, то взаємодія може перерва-тись і залишитись ситуаційною. Якщо ж очікування з обох сторін виправдаються, то виникнуть нові експектації (очікування), які вже будуть пов'язаними з особистими особливостями даної лю-дини, з її статусом, способом виконання соціальної ролі, з інсти-туційними нормами, які вона представляє.—

~~ВзаємодІя може продовжуватись і стати стійкою, багаторазовою і навіть постійною. В ході стійкої взаємодії взаємні експектації пос-тійно змінюються, з'являються нові очікування, але такі, які надава-тти б взаємодії досить упорядкований і передбачуваний характер. \/і^\

Міжособистісш І^поящщ охоплюють широке коло ^~ |

явищ, але головним регулятором сталості, глибини, непов- —^

Торності міжособистісних стосунків є привабливість однієї _|_

.:^*одини для іншої. Тому стан задоволеності-н^ад^денощ'і _|_

|#иступає основним критерієм оцінки таких ишіЩкІіІ'. При- " ;*

ЛЩзбливість складається з почуттів симпатії та притягання. -|-Якщо симпатія-антипатія — це переживання задоволення та незадоволення від контактів з іншими людьми, то лритя-гаїшя-відіїщзвхування — практична складова цих пере^

живаііь^*іі^>и^я^^'

-——— мгжособистісна привабливість-непривабливість може на- 4

бувати характеру сталих зв'язків між людьми й переходити у _;_\

взаємну прихильність або неприхильність. Прагнення бути \ і

разом може стати потребою, і..ході ми говоримо про певний "І—Ґ

тип міжособистісних -м!і|ш)Йр: приязних, дружніх, това- —|—-

риських, подружніх. У регуляції стосунків беруть участь три І_

мотиваційні аспекти: «я хочу», «я можу» і «треба». Осо- І

бистого бажання («я хочу») недостатньо для виникнення \ \

стосунків. Необхідне узгодження взаємних бажань і мож- —і—і

ливостей («я можу»). А «треба» — найважливіший аспект ^_І

утворення, розвитку або руйнування стосунків. Так, дружні | |

стосунки можуть зайти в суперечність із виробничими, мо- \

ральними. Суспільні відносини або стимулюють, або руйну- —4

ють міжособистісні стосунки. Суспільство прагне привести _і_І*

міжособистісні стосунки у відповідність до суспільних від- і _

НОСИН. __________ — - —————————————————————————— І ~~Т

~ Існує зв'язок між діловими та міжособистісними стосун- 'Ч—і"

ками. Незбіг близьких міжособистісних стосунків та ділової -І—[

активності очевидний, але не може бути суспільних від- І_\

носин у «чистому» вигляді, без особистісного компонента. У і

будь-яких взаємодіях завжди присутній компонент при- Н—\

шбливості-непривабливості. Питання полягає лише в тому, —І—[

де присутність цього компонента виправдана. На вироб- І___[

ництві результат спільної діяльності — економічна ефєк- і 1 !

тивність, це головний критерій оцінки користі або шкоди ]— [ міжособистісних стосунків. ^_______—===———______\———\

"І———————- - .. */————————— І І І

Потрібно визначити ступінь близькості міжособистісних стосунків та прийнятність до тих чи інших обставин. За умов, коли вимагається дотримуватися виробничих та еко-номічних норм, близькі, інтимні стосунки заважають. З ін-шого боку, перетворення міжособистісних стосунків у функ-ціональні може призвести до і'х руйнування або втрати задо-волення від них. Неадекватні прагнення у стосунках, як і -їхній прояв у поведінці, спричинюють виникнення напру-женості та конфліктів.

Взаємний обмін думками, почуттями, вчинками в про- -цесі взаємодії викликає в людини зміну поведінки, устано- _ вок, оцінок. У цьому разі йдеться про феномен взаємо- ^ впливу.

^ Мшособистісний взаємовплив залежить, від ступеня ви- -' значеності чи невизначеності фактів і подій, завдяки яким — приймаються ті або інші рішення. Дослідники виявили таку залежність: за умов високої визначеності завдань вірогід- | ність зміни оцінок і думок менша, а адекватність їх вирі-шення вища; за умов високої невизначеності завдань віро-гідність зміни оцінок більша, адекватність менша. Ч.^_ Суттєвим моментом взаємовпливу є стосунки симпатій та антипатій. Міжособистісні симпатії «нав'язують» більшу , згоду, антипатії — незгоду. Симпатії роблять людей більш «відкритими» до взаємовпливу, антипатії, навпаки, — ізо-люють їх один від одного. Людина малосприйнятлива до думок та оцінок людей, яким вона не симпатизує. Причому антипатії можуть суттєво погіршувати сутність взаємовпли-: вів. Тому оптимальними вважаються такі стосунки, які най-

- менше пов'язані з симпатіями й антипатіями і спрямовані

- на ефективність діяльності. ,

Проте міжособистісні взаємовпливи можуть приводити і

до характерологічних змін. У процесі спільного життя люди

~ не тільки набувають загальних рис, що робить їх схожими

- один на одного, а й виробляють протилежні характероло-гічні властивості. Так, за даними досліджень, наявність у батька такої риси, як домінантність, спричинює формуван-ня в дитини зворотної риси — пасивності, але домінант-

- ність матері позитивно вшшває на формування цієї риси в

- дитини. Загалом закономірність міжособистісних стосунків,