вегетативної нервової системи, шо супроводиться різними нейрогуморальними зрушеннями. Крім того, доведена пряма токсична дія рту-ті на ендокринні залози (щитовидну, статеві), а також паренхіматозні органи (печінку, нирки). Підвищена ранливість певних відділів мозку—гіпоталамо-гіпофізарного відділу, мозочкової системи, підкірково-стовбурових відділів — зумовлює тремтіння, ністагм та інші органіч-ні симптоми. Ураження клітин кори великого мозку при-зводить до розвитку підвищеної сонливості, зниження роботоздатності та ін. Ртутний еритизм пов'язують з ура-женням таламуса і гіпоталамуса.
Лікування. Гостре отруєння. При потраплянні через рот невеликої кількості металевої ртуті признача-ють харчові сорбенти (молоко, яєчний білок), активова-не вугілля. Бажано викликати блювання або промити шлунок і кишки, призначити проносні засоби. У рідину для промивання добавляють 3—4 ложки активованого вугілля, 5 мл 5 % водного розчину унітіолу.
Внутрішньом'язово вводять 10 мл 5 % розчину унітіолу 3—4 рази на день, внутрішньовенне краплинно — 10 мл 10 % розчину тетацин-кальцію в 300 мл 5 % розчину глю-кози, до 100 мл ЗО % розчину натрію тіосульфату. При розвитку гострої недостатності нирок проводять гемо-діаліз. Якщо розвивається коліт, призначають глікокортикоїди у клізмах. Для профілактики ускладнень вводять антибіотики.
Хронічне отруєння. Працівників з ознаками носійства або з мікромеркуріалізмом треба оздоровляти без від-риву від виробництва в умовах профілакторію, їм роб-лять інгаляції унітіолу або сірководню, призначають по-лівітаміни, седативні засоби, ванни, які сприяють підвищенню обміну речовин і водночас посилюють виведення ртуті з депо. У зв'язку з тим що печінка є одним з основних органів депонуван-ня ртуті, для виведення отрути застосовують метод діа-термії на ділянку печінки.
Неспецифічну дезинтоксикаційну дію має внутрішньо-венне введення глюкози, аскорбінової кислоти, кокарбоксилази. При астенії гіперстенічного типу призначають транквілізатори (тазепам, еленіум, седуксен), глід, за-соби, які підвищують артеріальний тиск (глутамінова кислота, екстракт елеутерокока, настойки аралії, лимонника, пантокрин, стрихнін, малі дози інсуліну з глюко-зою).
При явищах гінгівіту й стоматиту призначають полос-кання порожнини рота 1 % розчином таніну, 0,3 % роз-чином калію перманганату, 3 % водним розчином йоду, 10 % розчином хромової кислоти, змащують ясна в'яжу-чими засобами.
Профілактика полягає в додержанні санітарно-гігієнічних вимог до робочого місця (температура повітря, прибирання приміщення тощо), демеркуріалізації приміщення (20% розчином хлорного заліза), застосу-ванні індивідуальних засобів захисту, профілактичних інгаляцій унтіолу, повноцінному харчуванні. Профілак-тичну дію має щоденне вживання яблучного пектину (мармеладу), який має хелатотворну (що зв'язує у нетоксичні комплекси) дію щодо ртуті та її сполук. Робітники ртутних підприємств підлягають періодичним медичним оглядам (1 раз на 12—24 місяці) з обов'язковим дослід-женням вмісту ртуті в сечі. Вагітних і жінок-годувальниць усувають від робіт, пов'язаних із ртуттю. Протипоказан-нями до приймання на роботу є хронічні захворювання пе-риферичної нервової системи, наркоманія, токсикоманія, алкоголізм, виражена вегетативна дисфункція, хвороби пародонта (хронічний гінгівіт, стоматит, періодонтит, па-родонтоз), хронічний гастрит, захворювання шкіри, ши-зофренія та інші ендогенні психози.