почина-ється гостро, через 1—3 тиж після ГРВІ, ангіни, загострення хронічного тонзиліту, проведення вакцинації. Підвищується температура тіла, погіршується загальний стан, з'являються ознаки інтоксикації. Найтиповіший симптом захворювання — шкірний геморагічний висип. Як правило, він відзначається при всіх формах ге-морагічного васкуліту. Переважна лока-лізація — на шкірі кінцівок, на ділянці розгинальних поверхонь великих сугло-бів, внутрішній поверхні стегон і сідницях. Геморагічні висипи можуть мати різ-ну величину — від петехій до великих екхімозш, елементи їх мають правильну заокруглену форму і не схильні до злит-тя. Характерне симетричне розташування висипу. Згодом геморагічні елементи блід-нуть, залишаючи після себе коричневу шгментацію, що зникає потім без сліду.
Суглобовий синдром супроводжуєть-ся всіма ознаками запалення — почер-вонінням, підвищенням температури ті-ла, припухлістю, болем. Біль має летю-чий характер, уражуються здебільшого великі суглоби.
Абдомінальний синдром виникає рап-тово, біль має нападоподібний характер, може повторюватись протягом кількох тижнів. Можливі диспепсичні явища — нудота, блювання, часті рідкі випорож-нення з домішкою крові.
Ураження нирок частіше спостерппається при абдомінальній формі геморагічного васкуліту. Ниркові симптоми з'являються на 2—4-му тижні від початку захворюван-ня (мікрогематурія, альбуміїгурія, лейкоцитурія). Дифузний гломерулонефрит виникає досить рідко.
При І ступені активності процесу є не-численні геморагічні висипи, показники периферичної крові (кількість лейкоцитів, нейтрофільних гранулоцитів, ШОЕ) відповідають верхнім межам норми або дещо підвищені.
У разі II ступеня активності виражені шкірний геморагічний синдром, сим-птоми інтоксикації, суглобовий син-дром. У периферичній крові виявля-ють лейкоцитоз із нейтрофільозом, зростання ШОЕ до 20 мм/год та більше. Відзначаються диспротеїнемія, гіперглобулінемія та гіпоальбумінемія.
У разі III ступеня активності процесу стан хворих важкий. Посилюється інток-сикація, підвищується температура тіла. Шкірний, суглобовий та абдомінальний синдроми дуже виражені. Сильно збіль-шується ШОЕ, виявляють лейкоцитоз, помірну анемію й тромбоцитопенію.
При гострому перебігові геморагічний васкуліт завершується протягом 1 міс, підгострому — до 3 міс, затяжному — до 6 міс, при рецидивуючому — протягом 1 року.
У дітей віком до 5 років геморагічний васкуліт може проходити блискавично. Захворювання розвивається як тяжкий септичний процес. На шкірі з'являють-ся пухирці, наповнені геморагічним вмістом, пізніше на їхньому місці утво-рюються великі виразкові поверхні. Ви-ражені абдомінальний та суглобовий синдроми. Можуть приєднуватись нев-рологічні порушення, зумовлені крово-виливом у речовину мозку. Перебіг блискавичної пурпури дуже ускладню-ється при крововиливі в надниркові за-лози та розвиткові синдрому Уотерхау-са—Фрідеріксена (гостра недостатність надниркових залоз).
Лікування. Обов'язковий суворий по-стільний режим, який відміняють через 2 тиж після зникнення шкірних виси-пів. Із раціону харчування виключають алергізувальні продукти, у перші тижні захворювання обмежують вживання м'ясних, рибних і молочних страв.
Патогенетично обґрунтоване застосу-вання антикоагулянту гепарину, що вияв-ляє не лише гіпокоагулянтну дію, а й має також протизапальні й десенсибілізувальні властивості, регулює проникність су-динної стінки. Добова доза гепарину ста-новить 100—500 ОД/кг маси тіла. її при-значають до збільшення часу згортання крові у 2 рази. Тривалість гепаринотерапії в середньому становить 3—4 тиж.
У лікуванні геморагічного васкуліту використовують кортикостероїди у зв'язку з їх антиалергічним, протиза-пальним ефектом, слабкими імунодеп-ресивними властивостями. Показання до призначення глюкокортикоїдів: бли-скавична форма геморагічного васкулі-ту, важкий абдомінальний синдром, не-фротичний варіант гломерулонефриту. Гормональну терапію проводять корот-ким курсом (7—10 діб), добова доза становить 1,5—2 мг/кг маси тіла. При суглобовому синдромі можна викорис-товувати ацетилсаліцилову кислоту та піразолонові похідні — амідопірин, анальгін, бутадіон. При абдомінальному синдромі добрий ефект дає внутріш-ньовенне краплинне введення розчину новокаїну, призначення платифіліну, но-шпи. У разі хронічного перебігу ниркового синдрому та рецидивуючого перебігу геморагічного васкуліту при-значають імунодепресивну терапію (лейкеран, імуран, 6-меркаптопурин) та амінохінолінові похідні (резохін, делагіл).
Велике значення в профілактиці реци-дивів геморагічного васкуліту має лікві-дація вогнищ хронічної інфекції. Дис-пансерний нагляд за дітьми здійснюєть-ся впродовж 5 років. Протягом перших З років від початку захворювання проти-показані профілактичні щеплення.