ПСИХОГІГІЄНА

Психогігієна як галузь сучасної гігієни вивчає стан нерво-во-психічного здоров'я людини, його динаміку у зв'язку з дією на організм людини природних, виробничих і соціально-побу-тових чинників та розробляє на основі цих досліджень науко-во обґрунтовані заходи щодо активного впливу на людський організм та середовище його перебування з метою створення найбільш сприятливих умов для збереження та зміцнення пси-хічного і соматичного здоров'я.

До основних завдань психогігієни належать: аналіз нервово-психічного здоров'я населення; розробка вікових стандартів розвитку психофізіологічних функцій та особливостей особис-тості; вивчення характеру впливу чинників середовища на організм та їх нормування з урахуванням динамічних зрушень психофізіологічних та психологічних показників функціональ-ного стану організму; наукове обгрунтування ефективних за-ходів щодо запобігання зрушенням у нервово-психічному стані, збереження та зміцнення психічного та соматичного здоров'я.

Психічне здоров'я людини характеризується відсутністю ви-ражених нервово-психічних розладів, певним резервом сил, що дозволяє подолати несподівані стреси або важку ситуацію, а та-кож стійкою рівновагою між організмом та навколишнім світом.

Таким чином, визначальними рисами психічного здоров'я є не лише відсутність психічних захворювань, але й нервово-психічний розвиток, що відповідає вікові, та сприятливий функціональний стан організму і передусім центральної нерво-вої системи.

Тому найважливішими критеріями психічного здоров'я є такі:—

відсутність або наявність виражених форм психічних за-хворювань та граничних нервово-психічних розладів,—

гармонійність психічного розвитку та його відповідність вікові,—

рівень розвитку показників стану провідних соціальне-1 професійно-значущих психофізіологічних функцій та особли-востей особистості (властивості нервових процесів, аналі-заторних систем, уваги, пам'яті, темпераменту і характеру, розумова працездатність тощо), які зумовлюють ефективне виконання різноманітних навчальних, професійних або побу-тових завдань у повсякденній діяльності.

Епідеміологічні дослідження останніх років переконливо свідчать про те, що сьогодні питома вага людей з невротични-ми реакціями в різних країнах Європи коливається від 25 до 75 %. За даними комітету експертів ВООЗ, розлади психічного здоров'я, які порушують процеси соціального становлення особистості, зустрічаються практично в кожної двадцятої ди-тини. Це узагальнені дані світової статистики. Проте в розви-нутих урбанізованих країнах Західної Європи та Північної Америки кількість психічних зрушень, що мають функціональ-ну природу, є значно вищою. Зокрема, діти з невротичними проявами у Парижі складають 38 % від загальної кількості, в Цюриху — 28 %, у кантоні Во

(Швейцарія) — 32 %.

Більшість неврозів виникає саме в шкільному віці. Установ-лено, що астеноневротичні реакції спостерігаються у 12—20 % дітей шкільного віку. Слід відзначити й те, що переважна більшість із них має психогенний характер, тобто виникає як наслідок дії психотравмівних ситуацій і належить до категорії так званих граничних нервово-психічних розладів. Однак хоча ці реакції є нетривалими, такими, що минають, вони являють собою незаперечні передумови формування та розвитку ста-ну психічної дезадаптації, для якої характерним є суттєве по-силення окремих рис та властивостей особистості, що зумов-люють її вибіркову уразливість до впливу окремих психоген-них чинників на тлі адекватної стійкості до інших.

Залежно від стану психічного здоров'я як доросле населен-ня, так і дітей та підлітків прийнято розподіляти на 4 групи:

1-ша група — цілком здорові;

2-га група — з легкими функціональними, передусім астеніч-ними, зрушеннями;

3-тя група — з доклінічними станами і клінічними формами захворювань у стадії компенсації;

4-та група — з клінічними формами захворювань у стадії субкомпенсації.

Проте поглиблений аналіз закономірностей психічного роз-витку дозволяє виявити чіткий зв'язок між доклінічними зру-шеннями психічного здоров'я та відхиленнями у процесі фор-мування особистості. Тому серед патологічних радикалів інди-відуальних змін характеристик вищої нервової діяльності найбільш вагомими є такі чинники, як підвищений невротизм, виражена емоційна збудливість, висока внутрішня тривожність, акцентуації характеру та знижена соціальна активність.

До особливостей особистості людини, які підлягають обо-в'язковому вивченню в ході проведення психогігієнічних до-сліджень, слід віднести властивості темпераменту та характе-ру, мотиваційну спрямованість та особливості нервово-психіч-ного стану.

Провідне місце в структурі особливостей особистості лю-дини займають властивості темпераменту, які належать до первинних форм об'єднання різноманітних психологічних яко-стей і являють собою сукупність потреб, головним змістом яких є виконання стабілізаційної функції. У багаторівневій ієрархії характеристик особистості властивості темпераменту відрізняються від інших як тісним зв'язком з морфологічни-ми, біохімічними та фізіологічними особливостями організму, так і прямим входженням у тканину багатьох вищих інтегра-тивних систем.

Отже, темпераментом слід називати відносну константу особистісного забарвлення переживань, характеристику інди-відуального стереотипу реакцій у відповідь на вплив чинників

навколишнього середовища та соціальних умов життя, спосіб емоційної реактивності та динаміки діяльності людини. Тому до головних показників ступеня вираження окремих рис тем-пераменту слід віднести силу спонукання, або імпульсивність, швидкісні характеристики моторної діяльності та стійкості рухових проявів 3 метою визначення властивостей темпера-менту використовують особистісні опитувальники Х Айзенка, Ч. Д. Спілбергера, В. М Русалова та ін.

Комплексне вивчення особливостей особистості обов'язко-во має передбачати дослідження властивостей характеру, виключне значення яких у процесі соціального становлення особистості підкреслюють їх чіткий зв'язок зі станом адаптацій-них систем організму, високий рівень індивідуальних проявів, а також той факт, що кожна особливість характеру визначає окрему тенденцію до здійснення різного роду вчинків.

Отже, якщо характеристики темпераменту є формальни-ми, відносно незалежними від змісту діяльності, то характеро-логічні прояви забезпечують регуляцію діяльності стеження, переключення, передбачення та планування особистої поведін-ки. З метою визначення властивостей характеру використо-вують особистісні опитувальники ММРІ, Міnі-mult, Р. Кетгелла, Г. Шмішека та ін/

Високий рівень розумової та фізичної працездатності ви-значається комплексом чинників, які характеризують як особ-ливості діяльності, що виконується, так і індивідуально-типо-логічні особливості організму. Серед останніх суттєва роль, безперечно, належить мотиваційній спрямованості Так, висо-ка позитивна мотивація зумовлює готовність суб'єкта до здійснення в стислі терміни і з найбільшим ефектом заплано-ваної діяльності. У низці наукових досліджень під час