Під психічним станом організму розуміють узагальнену картину психічного функціонування вищої нервової діяльності організму в обмежений проміжок часу, уявлення про яку у свідомості людини реалізується на основі самооціночних про-цесів. Адекватна, стала та гармонійна самооцінка сприяє найбільшій продуктивності різних видів діяльності.

Отже, вивчення психофізіологічних корелят самооцінки на основі факторного групування її провідних характеристик дозво-ляє здійснити комплексний аналіз психічного стану особистості.

Більше того, саме самооцінка людиною свого стану знач-ною мірою зумовлює потребу в досягненні успіху і, відповід-но, той рівень домагань, який проявляється прагненням досяг-ти певної, конкретної та складної мети.

Таким чином, самооцінка психічного стану не лише відоб-ражує глибинне відношення людини до себе як особистості, але й визначає певний рівень її вимог до себе, безпосередньо пов'язана із саморегуляцією поведінки, є однією із централь-них характеристик психічного розвитку. З метою визначення особливостей нервово-психічних станів використовують осо-бистісні опитувальники М. Люшера, САН та ін.

До провідних психогігієнічних принципів оптимізації по-всякденної діяльності людини слід віднести:—

проведення гігієнічного нормування виробничої (навчаль-ної) діяльності людини;—

визначення чинників, які сприяють ломці адаптаційних механізмів, і, насамперед, урахування кризових періодів у житті людини, в основі яких лежать перебудова структурної органі-зації особистості, психофізіологічні та поведінкові зрушення, зміни психосоціальної орієнтації;—

раціональну організацію позаробочої (позанавчальної) діяльності людини, що передбачає вивчення індивідуальних особливостей темпераменту, характеру, мотиваційної спрямо-ваності та нервово-психічних станів людини, урахування віко-вих закономірностей їх змін, використання активних методів психофізіологічного впливу на процеси формування критеріальних показників особистості;—

обґрунтування та диференційоване запровадження за-ходів психогігієнічної корекції та реабілітації.

Особливу увагу щодо використання останніх слід приділя-ти в дитячому та підлітковому віці.

Охорона психічного здоров'я дітей і підлітків, забезпечен-ня оптимального функціонального стану їх організму насам-перед залежать від правильної організації навчального проце-су, дотримання санітарних, гігієнічних та психогігієнічних норм навчальної діяльності.

Основними критеріями психогігієнічної оцінки навчально-го навантаження є його відповідність функціональним мож-ливостям організму учнів на кожному окремому віковому етапі, визначення ступеня ефективності навчальної діяльності, успіш-ності соціальних контактів та емоційного благополуччя, за-своєння шкільних норм поведінки. Лише при позитивних їх характеристиках заняття в школі сприяють гармонійному пси-хічному розвитку, приносять утіху та радощі, дозволяють уник-нути розумових перевантажень, запобігають виникненню психотравмівних ситуацій як у школі, так і вдома, розвитку акцентуацій характеру та неврозів серед дітей і підлітків тощо.

До найсуттєвіших причин формування несприятливих зру-шень у структурі особистості належать такі педагогічні чин-ники, як незадовільна, передусім з психофізіологічної точки зору, побудова навчального процесу, інформаційне переван-таження мозку в умовах постійного дефіциту часу, нераціо-нальна організація позаурочної діяльності.

У ході проведення заходів психогігієни, психокорекції та психопрофілактики провідна роль належить шкільному пси-хологові та шкільному лікареві. Сфера діяльності психолога охоплює проведення індивідуальних та групових обстежень особливостей особистості учнів, оцінку організації та стану навчально-виховної роботи і планування заходів щодо її поліп-шення, психологічну консультацію та корекцію, організацію профорієнтаційної роботи тощо. Головними завданнями діяль-ності шкільного лікаря є виявлення та облік дітей, що мали або мають захворювання центральної нервової системи, за-тримку нервово-психічного розвитку, перенесли операції під наркозом, травми голови, алергічні захворювання, хронічні інтоксикації, хвороби, які зумовлюють загальну астенізацію організму, тощо.

Велике значення для раціональної психогігієнічної роботи між дітьми та підлітками має виділення серед школярів так званих груп ризику щодо розвитку нервово-психічної пато-логії. Втім, у ході цього процесу необхідно враховувати не лише біологічні (захворювання, травми та ін.), але й педагогічні (не-раціональна організація навчального процесу та ін.) та психосоціальні (підвищена ситуативна та особистісна тривожність, висока емоційна лабільність, виражені інтровертованість, со-ром'язливість та відлюдкуватість, схильність до самообвинувачень і бурхливого реагування у відповідь на вплив стресо-вих явищ та ін.) чинники.

Значення та актуальність проблеми первинної профілакти-ки нервово-психічних відхилень у стані здоров'я майбутнього покоління підкреслюють значне зростання питомої ваги ос-танніх практично у всіх країнах світу. Тому, на думку екс-пертів ВООЗ, в умовах школи головним напрямком профілак-тики психічних захворювань є безпосереднє навчання, в ході якого діти набувають теоретичних знань і практичних навичок щодо запобігання психічним зрушенням та створення стабіль-ної, сприятливої атмосфери, яка зменшує ймовірність виник-нення стресових ситуацій.

Суттєва роль у здійсненні профілактики нервово-психіч-них захворювань належить і запобіганню шкільним перевантаженням, підвищенню привабливості навчальних занять, створенню сприятливого емоційного клімату, урахуванню ста-тевих відмінностей та індивідуальності кожної дитини.

Саме тому не слід, природно, забувати і про забезпечення індивідуального підходу до кожного учня, який уже десятки років декларується як пріоритетний у діяльності сучасної шко-ли, проте практична його реалізація залишається справою невирішеною.

Серед заходів профілактики нервово-психічних захворю-вань визначальна роль належить і раціональній організації позашкільної діяльності, що спрямована на розвиток творчих задатків та схильностей, художнього смаку, високих мораль-них принципів, духовного збагачення дітей і підлітків. Тому до провідних психогігієнічних основ оптимізації вільного часу школярів відносять вивчення індивідуальних особливостей темпераменту, характеру, мотиваційної спрямованості та нер-вово-психічних станів учнів, урахування вікових закономірно-стей їх змін протягом періоду шкільного життя, впорядкуван-ня позанавчальної діяльності за рахунок упровадження в по-всякденне життя активних методів психофізіологічного впливу на процеси формування критеріальних показників особистості.