Психотерапія — це наука про вплив слова на психі-ку, а через неї на весь організм людини з метою збере-ження і відновлення здоров'я. Інструментом впливу є мова лікаря. З давніх часів зберігся вислів, що медицина стоїть на трьох китах: ніж, трава і слово. Таким чином, за фактором словесного впливу з лікувальною метою визначалася така сама сила, як і за тими засобами, що в своєму еволюційному розвиткові дали основні галузі медицини — хірургічне втручання і лікарську терапію.

Застосування психотерапії вимагає від лікаря глибо-кого знання типу вищої нервової діяльності хворого, його індивідуальних особливостей характеру, темпераменту.

Психотерапію звичайно поділяють на загальну і спе-ціальну.

Загальна психотерапія — це комплекс психічних фак-торів, що діють на хворого будь-якого профілю і мають на меті зміцнення його сил у боротьбі з хворобою, ство-рення довкола нього охоронно-відновного режиму, який виключав би психічну травматизацію і ятрогенію.

Психотерапія є допоміжним засобом, як загальна ат-мосфера, на фоні якої здійснюється хірургічне, медика-ментозне, фізіотерапевтичне лікування. Цілком очевид-но, що така загальна психотерапія потрібна в лікувально-му закладі будь-якого профілю.

Спеціальну психотерапію застосовують у клініці та-ких захворювань, при яких психічні методи лікування виступають на передній план і становлять те основне, чим лікар допомагає своєму хворому. При цьому вико-ристовують спеціальні методики психотерапії, такі, як раціональна психотерапія, навіювання в стані неспання, або гіпноз, гіпносугестивна (від лат. suggestio — навіюю) психотерапія, самонавіювання, аутогенне тренування, наркопсихотерапія та ін.

Методики спеціальної психотерапії ділять на дві ос-новні групи.

До першої групи належать методики, що ґрунтуються на принципах роз'яснення, переконання, логічного дока-зу, виховання. Рушійним важелем їх є звертання до ро-зуму хворого. Термін «раціональна психотерапія» (від лат. ratio—розум) запропонував швейцарський психоте-рапевт Поль Дюбуа. Сюди слід віднести всі види активі-зуючої, стимулюючої, компенсаторної психотерапії, бо психотерапевтичне переконування не може обмежуватися заспокоєнням хворого, воно має бути спрямоване і на активізацію, на перебудову поведінки хворого. Звісно, раціональна психотерапія при вмілому застосуванні буде мати успіх лише за умови, що особистість лікаря в інте-лектуальному відношенні вища за особистість хворого. Важливо також, щоб лікар взагалі імпонував хворому і вмів завоювати його симпатію і довіру з перших сеансів раціональної психотерапії.

Раціональну терапію у своїй практичній діяльності застосовує кожний медичний працівник. Психотерапев-тична дія цього методу спрямовується головним чином на зміну хворим оцінки свого хворобливого стану, бо раціо-нальна психотерапія побудована на знанні законів логіки. Ефекту досягають систематичними співбесідами ме-дичного працівника з хворим, роз'яснюванням його хворобливих симптомів, розширенням кругозору хво-рого

При проведенні раціональної психотерапії слід врахо-вувати, до якого типу — художнього чи мислительного — належить хворий Вона більш ефективна для хворих мис-лительного типу, здатних до абстрактного мислення.

Другу групу становлять методи, що ґрунтуються на механізмі навіювання — сугестії. Навіювання проводять хворому в стані неспання або в гіпнотичному стані

Щоб викликати гіпноз, застосовують різні подразники, що діють на зоровий, слуховий або шкірний аналізатор, але найбільш сильним подразником є слово, яке завдяки минулому життєвому досвіду дорослої людини пов'язане з усіма зовнішніми і внутрішніми подразниками, які над-ходять до півкуль великого мозку.

Ефективність гіпнотерапії залежить від ступеня наві-юваності пацієнта і глибини розвитку гіпнотичного сну, що, в свою чергу, визначається типом вищої нервової діяльності того, кого гіпнотизують Велике значення ма-ють віра хворого в даний метод і авторитет лікаря, який проводить гіпноз

Показаннями до гіпнозу можуть бути сильний біль при невралгії трійчастого нерва, при новоутвореннях, який не можна зняти анальгетиками, головний біль іншої етіо-логії, фантомний біль. Позитивні результати одержані при лікуванні гіпнозом атипових форм бронхіальної аст-ми, приступів стенокардії, гіпертонічної хвороби І і II стадії, неврозів, деяких форм шкірних захворювань. До-сить ефективним є лікування логоневрозів у дітей, нічно-го нетримання сечі, поганих звичок. З успіхом гіпноз застосовують при лікуванні алкоголізму і наркоманій, в акушерській і стоматологічній практиці.

Протипоказаннями для гіпнотерапії слід вважати ін-фаркт міокарда в гострій стадії, тромбози, інсульт, III стадію гіпертонічної хвороби, гіпертонічний криз, маячні форми психозів, істерію з гіпноманічними пориваннями. Не слід застосовувати гіпноз особам, які мають до нього упередження, бояться його.

Метод аутогенного тренування, або лікування за допомогою релаксації запропонував у середині 30-х років XX ст. німецький психотерапевт Йоганн Шульц. Метод є синтетичним поєднанням елементів гіпнозу, яким він у той час багато займався, самонавіювання і практики давньоіндійської йоги.

Аутогенне тренування передбачає послідовне навчан-ня хворого певному комплексу вправ

Формула самонавіювання (в аутогенному тренуван-ні) — це короткий текст з лікувальними самонавіюван-нями

В аутогенному тренуванні текст мотивованого наві-ювання спочатку дає лікар, а потім ускладнює і вдосконалює сам хворий.

Після загальних самонавіювань проводять спеціальні, спрямовані на окремі симптоми захворювання Цю фор-мулу хворий повторює подумки кілька разів підряд. Зрештою хворий навчається керувати діяльністю своїх внутрішніх органів, власними почуттями, думками.

У процесі аутогенного тренування хворий сам виявляє активність у боротьбі з захворюванням і ще більше пере-конується в тому, що він може змінювати в потрібному напрямі не лише свої переживання, а й судинно-вегета-тивні реакції.

Аутогенне тренування можна застосовувати в систе-мі психотерапії для лікування хворих, здатних зрозуміти відповідні вказівки, оцінити значення методу і правиль-но поводити себе на тренуваннях, що проводяться як лі-карем, так і самостійно

Метод аутогенного тренування слід поєднувати з ін-шими методами психотерапії. Саме значення методу, вплив його на захворювання треба систематично роз'яс-нювати, стверджувати, підкріплювати в групових та ін-дивідуальних бесідах з хворими.

Аутогенне