3. На сьогоднішній день розроблено досить багато тестів для оцінки інкелекту, найбільше використання з яких мають школи Векслера та тест Стенфорд – Бінне. Щоб здійснювати оцінку інтелекту , здебільшого використовують два субтести – вербальний та невербальний. В одному пропонують задачі , що потребують дій за допомогою слів. В іншому субтесті потрібно виконувати завдання, практично не пов’язані із семантичними діями. Загальна оцінка визначається сумою оцінок вербального та невербального субтестів і називається “коефіцієтном інтелекту”, скорочено IQ. Таким чином , коефіцієнт інтелекту – це кількісний показник рівня інтелектуального розвитку, який визначається за допомогою тестів інтелекту. Тести інтелекту створюються у цілком конкретних соціальних умовах, тому у них відображаються соціальні норми та цінності, а також стандарти поведінки та мислення, притаманні певній культурі, а це, у свою чергу, обмежує сферу їх застосування.

Багато психологів стверджують, що інтелект розкривається, в основному, до 20-річного віку, причому в різні його періоди – порізному. За даними школи відомого швейцарського психолога Ж.Піаже інтелектуальний розвиток людського індивіда до 6 років здійснюється більше, ніж на третину, до 8 років – наполовину і до 12 років – на ѕ.

Проте факт зниження інтелекту з віком, який формально зареєстрований у багатьох психологічних дослідженнях за допомогою тестів інтелекту, не є однозначно доведеним, адже у зрілому віці найбільш суттєвими характеристиками інтелектуальної поведінки є :

Ці ж особливості здебільшого не беруться до уваги, а отже, не реєструються у найбільш поширених тестах інтелекту.

Отже, усі генетично обумовлені характеристики інтелекту проходять через сито соціального відбору і більша їх частина залишається “за бортом”, адже виявляється і розвивається в основному те, для чого існують відповідні умови, те, що стимулюється і підтримується.