Співвідношення зовнішнього і внутрішнього, об'єктив-ного і суб'єктивного, соціального і психічного змінюється на різних етапах розвитку особистості, набуває індивіду-альних особливостей. Суперечність між зовнішнім і внут-рішнім стає джерелом “саморуху”, психічного розвитку ін-дивіда, становлення особистості.

Внутрішні суперечності, що виникають у житті людини, спонукають до активності, спрямованої на їх подолання. Та натомість постають нові суперечності, котрі знову виступа-ють як внутрішні спонуки до вдосконалення особистості, її діяльності та поведінки.

Складний характер “саморуху” розвитку особистості був розкритий Г. С. Костюком. Однією з основних суперечнос-тей, що закономірно виявляються на всіх вікових етапах, є розходження між новими потребами, цілями, прагненнями особистості, яка розвивається, та досягнутим нею рівнем оволодіння засобами, необхідними для їх задоволення. Ці суперечності виникають тому, що мотиваційний бік роз-витку особистості випереджає його змістову й операційну сторони. Такі внутрішні суперечності розв'язуються в ди-тинстві у сюжетній грі дошкільників, через яку вони ак-тивно включаються у життя дорослих, засвоюють їхній дос-від. Суперечності постають і в процесі появи нових потреб і мотивів та боротьби зі старими або коли виникає потреба в підпорядкуванні ближчих, безпосередніх, індивідуальних мо-тивів віддаленішим, опосередкованим, суспільним мотивам діяльності.

Значні суперечності виявляються в діалектичному за своїм характером процесі становлення пізнавальної сфери особистості. Вони детермінують перехід від безпосереднього перцептивного (пов'язаного зі сприйняттям) до опосередко-ваного мисленнєвого пізнання дитиною об'єктивної дійс-ності, від нижчих до вищих ступенів розвитку мислення, від аналітичного виділення різних ознак об'єктів до синтетич-ного їх відображення, об'єднання у групи, що позначаються словами, поняттями.

У навчальній діяльності школярів виникають супереч-ності, пов'язані з розходженням між новими пізнавальними цілями, завданнями та наявними способами дій, між но-вими ситуаціями і попереднім досвідом учнів, між узагаль-неннями, які вже склалися, і новими фактами. Навчання систематично спричинює виникнення внутрішніх супереч-ностей, їх усвідомлення учнями, розгортання активної ді-яльності, спрямованої на їх усунення. Подолання кожної суперечності вимагає розв'язання нових для учнів завдань, пошуку нових способів дій, формування досконаліших опе-рацій, тобто здійснення наступного кроку вперед у розвитку пізнавальної діяльності особистості. Такі суперечності при-таманні і трудовій діяльності школярів, у якій поєднуються пізнання і праця, проектується майбутній продукт, викону-ються дії, спрямовані на його виготовлення.

У житті підростаючої особистості, яка розробляє пер-спективні цілі, плани, проекти, виникають суперечності, роз-ходження між бажаним майбутнім і теперішнім, між тим, чого прагне особистість, і тим, що в неї є. Ці розходження спонукають людину до дій у тривалому часі, що поєднує її минуле, теперішнє і майбутнє.

Діалектичні суперечності виникають також між досяг-нутим рівнем розвитку індивіда та способом його життя, місцем, яке він посідає в системі суспільних відносин. У підростаючої особистості виникає прагнення розширити свої взаємини з навколишнім суспільним середовищем, вклю-читися в нові види суспільне й особистісно значущої діяль-ності. В ході реалізації цього прагнення виникають нові стимули до подальшого розвитку.

Виникнення специфічних суперечностей характеризує роз-виток емоційної сфери особистості. Вони пов'язані з по-лярністю, амбівалентністю більшості емоцій, які пережива-ються як протилежні (задоволення — незадоволення, ра-дість — сум тощо). Єдність і боротьба протилежних емоцій визначають розвиток емоційної сфери, перехід від ситуа-ційних емоційних станів до стійких почуттів, властивих осо-бистості. Стійкі почуття особистості формуються через усві-домлення, перетворення та подолання протилежних пере-живань (наприклад, почуття сміливості формується через усвідомлення і поборення страху).

З розвитком виникають також розбіжності між свідо-мими і несвідомими тенденціями у поведінці та діяльності індивіда. Несвідомі тенденції часто є результатом поперед-ньої свідомої діяльності людини, її установок. Останні скла-даються в ході свідомої діяльності, а далі діють без усві-домлення особистістю. Переносячись на інші за змістом види діяльності, вони можуть гальмувати її, викликати супе-речності, які треба переборювати. Наслідком цього є роз-виток адекватніших взаємозв'язків між свідомим і несві-домим.

Діалектичні суперечності притаманні розвитку довільної регуляції поведінки та діяльності підростаючої особистості, формуванню її самостійності, волі. Вже малятам властиве прагнення до самостійності, яке нерідко набуває форми гострого заперечення вимог дорослих, протидіяння їм, що супроводжується, наприклад у трирічних дітей, явищами впертості, неслухняності, негативізму. У підлітків це праг-нення може виявлятися у протестах проти надмірної регламентації батьками їхньої поведінки; при цьому воно, як правило, випереджає розвиток самоконтролю, саморегуляції власної поведінки та діяльності, що теж породжує певні суперечності. Внаслідок правильного виховного коригування названі суперечності долаються, що веде до розвитку самостійності, волі, до усвідомлення необхідності та здатності підпорядковувати їй свої дії, переборювати зовнішні та внутрішні перешкоди.

Отже, як переконливо показав у своїх працях Г. С. Костюк, внутрішні суперечності на кожному етапі онтогенезу особистості набувають свого змісту, своїх форм виявлення способів подолання. Внутрішні суперечності можуть не усвідомлюватися на початкових етапах розвитку особистості, але на подальших етапах часто стають об'єктом самосвідомості, переживаються особистістю як невдоволення собою, як свідоме, активне прагнення до самовдосконалення.

У процесі виховання і навчання перед дитиною висуваються нові вимоги, цілі й завдання, що сприяє виникнення та переборенню нових внутрішніх суперечностей, які забезпечують розвиток особистості у визначеному суспільством напрямку. Вихователі, вчителі, шкільні психологи, батьки мають розуміти діалектичний характер розвитку особистості, допомагати дитині усвідомлювати суперечності, знаходити адекватні способи їх подолання, тобто забезпечувата умови для здійснення “саморуху” особистості у своєму ста- новленні. Інакше суперечності можуть стати гальмом у роз-витку особистості, призвести до затримки у психічному розвитку, до виникнення криз.

Як свідчать наукові дані, кризи виникають не в усіх дітей. Їх поява зумовлена індивідуальними особливостями нервової системи