нації, сис-тему філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних ідей, поглядів і пе-реконань;
10) національну свідомість та самосвідомість — відчут-тя гордості за належність до української нації.
«Потреба спрямування змісту національного виховання (едукації) у русло українознавства, — вважає М. Стельмахович, — диктується рядом вагомих мотивів. По-перше, нагальною потребою відродженя й розвитку української педагогічної культури в Україні. По-друге, тим, що саме українознавство стало нині державною політикою і філо-софією, науковою системою, що визначає основи освіти, культури, мистецтва, навчання й виховання. По-третє, українознавча едукація орієнтується на здійснення націо-нального виховання через освіту. Термін «едукація» у класичній педагогіці втілює в собі найголовнішу функцію основної школи — олюднення знань, недопущення націо-нального невігластва.
Список використаної літератури
Галузинский В. М. Индивидуальньїй подход в воспитании учащихся. — К., 1982
Гуревич К. М. Индивидуально-психологические особенности школьников. — М , 1988.
Конюхов Б. В., Пашин Ю. В. Наследственность чєловека. — М , 1971 Костюк Г. С. Учебно-воспитательньїй процесе й психологическое развитие личности. —К., 1989
Паламарчук В. Ф. Школа учит мыслить. — М., 1986.
Фіцула М.М. Педагогіка. – К., 2000